Зустріч випускників – це завжди хвилююча подія.
Учні, котрі закінчили Олеську школу в 1966 році, і нині залишаються такими дружними, як і п’ятдесят років тому, коли для 31 випускника, пролунав останній дзвінок у рідному навчальному закладі.
Про це пише видання “Наше життя”.
“Спершу на зустріч збиралися рідше, один раз на п’ять років, — розповідає Галина Панасюк. — Завжди з’їжджалися майже всі. Зараз із нашого випуску вже четверо відійшли у вічність, тому вирішили зустрічатися частіше. Спочатку через рік, а вже декілька раз щороку. Ось і нині нас прибуло двадцять двоє. Більшість з них проживає на місці: хто в Олеську, хто в сусідніх селах чи містах, а є й такі, що приїхали здалеку”.
Хвилюючими були перші хвилини зустрічі випускників: обійми, поцілунки та головні питання: «Як ти? Чим займаєшся?». Всі розповідали і розпитували один одного подовгу. А продовжили за столом. Кожен повідав про найголовніше, що трапилось у його житті за останній час. Але найбільше розмов було про шкільні роки. По черзі розповідали цікаві та смішні історії, дякували своїм вчителям. Старалися згадати про кожного.
Так слово за слово швидко летів час зустрічі. Хоча не обій¬шлося й без танців, цікавих конкурсів та українських пісень.
Залишити коментар