Неділя, 25 серпня 2019

Після 20 років служби у міліції любомльчанин знайшов себе у столярній справі

13.08.2019 / Новини, Статті

Юрист за освітою, але митець у душі. Після двох десятків років служби у любомльській міліції, Валерій Форманюк повернувся до улюбленої з дитинства справи — зайнявся столярством. Ось уже три роки майстер працює у ДП «Любомльський лісгосп» у столярному цеху. Його художній фантазії у різноманітності витворів із дерева немає меж.

Про це пише газета «Наше життя» за 9 серпня.

Родом Валерій Форманюк  із с. Рівне. Своїм здібностям до вміння творити дерев’яні вироби завдячує дідусеві. Це він навчив його перших азів роботи із деревом, адже сам був столяром.

«Колись таких різноманітних інструментів, як зараз, не було, — ділиться Валерій Форманюк, — і речі виготовляли простіші. Пам’ятаю, у шкільні роки я майстрував табуретки, стільці, лавки, такі вони були примітивні, — сміється. — У класі 8-му виточив на токарному верстаті по дереву шахові фігури із березових полін, які приніс із дому. Тоді цей виріб зайняв друге місце на конкурсі учнівської творчості в області».

Пригадує співрозмовник, що вдома усі кухонні приладдя та деталі із дерева були ділом його рук: качалки, дошки для нарізок, товкачі, ручки до інструментів… І це для нього зовсім не складало  проблеми, а лише приносило задоволення.

Втім, не тільки у цьому проявлявся талант рівненського школярика. З дитинства гарно малював, тому у школі із цього мистецького предмета були п’ятірки, і великою втіхою — перемоги у художніх конкурсах. У столярстві хист до малювання просто необхідність — переконаний Валерій Форманюк. Все логічно, адже перед тим, як приступити до виготовлення, треба спочатку намалювати виріб:

«Сестра таланту — точність. А тому треба так намалювати і розрахувати, щоб усі деталі зійшлись, кожен зріз і зарубок прилягали. Біля цієї роботи вельми не поспішиш. От, наприклад, потрібно підібрати кант, вибрав фрезу, на якійсь заготовці попробував, чи підходить така форма, тоді уже й застосовуєш практично на виробі. Кожна деталь має бути стругана, ідеально пошліфована».

Після закінчення школи Валерій пішов здобувати освіту юриста, адже професія столяра не є престижною. Після закінчення вузу став міліціонером. Часу тоді на захоплення було зовсім мало, майже не займався улюбленою справою. Лише згодом, коли покинув роботу, поринув у світ творчості, яка манила ще з дитинства.

«Ось тоді надбав додому усяких необхідних інструментів для столярства. І почав втілювати ідеї. Змайстрував спочатку кришку до колодязя, потім — бесідку, гойдалку, оригінальну лавочку. Люди побачили мої вироби, оцінили, почали цікавитися і замовляти.

У мене є одна родзинка: усі речі, які роблю, не повторюються. Немає ні одного виробу однакового — усе різниться. Працювати за шаблоном не цікаво і люди отримують ексклюзив, такі речі, яких немає ні в кого. У ході роботи придумую цікаві деталі, стою дивлюся на виріб, фантазую — тут можна ще щось незвичне зробити, такий-то елемент добавити, іншим прикрасити.

Коли отримую замовлення, то починаю виношувати роботу в голові, лягаю спати із думкою про майбутній витвір, «прокручую», «вимальовую», як то має бути. І коли повністю постало в уяві, то усе те спочатку малюю, з голови. Робота, звичайно, дуже цікава…».

Коли майстер показує світлини своїх виробів із дерева, справді відчуваєш і розумієш його творчу художню натуру. Ось лавочка на колесах, журнальний столик із ніжками-копитами, підставка під квіти із ногами, навіть будка для собаки — не звичайна, оздоблена різьбленими детальками, а накриття для колодязів, наче казкові хатинки-теремки.

Особливо цікаві ідеї-видумки  вкладає у дитячі ігрові майданчики. Такі вироби тільки  за власним проектом і задумом, наприклад: знизу — пісочниця, а доверху ведуть зі шнурів драбинки,  для безпеки дітей — коли підійматися сходинками до спускалки, то треба спочатку обійти перегородку. А ще фантазія вирує у різноманітних дерев’яних бесідках, гойдалках, різних  спорудах для облаштування і прикрашання двору, саду.

У мистецькому доробку  Валерія Форманюка безліч робіт. Зводив і дерев’яні будинки, і лазню, де сам вимуровував камін. Мулярство теж перейняв від дідуся, змалку спостерігав і вчився від нього.

Його натхненні роботи кожен може побачити, уже їдучи автотрасою по території Любомльщини. Це — написи лісництв, лісгоспів, рекреаційних пунктів. Вони — окраса усіх довколишніх лісових господарств: Любомльського, Прибузького, Шацького. Навіть жоден із цих виробів не повторюється, щиро зізнається столяр-художник:

«Кожен шрифт у цих написах — різний і нестандартний. Продумував і промальовував кожну літеру — в одних  застосовував древньоруський стиль, в інших — казковий… Шрифтів є багато, але додаю і свої фантазійні. На кожному із написів треба було вирізати символ — тваринку».

З майстерні столярного цеху лісгоспу «вийшли» бесідки і гойдалки встановлені у місцевих рекреаційних пунктах, огорожі, споруди на автобусні зупинки. Усе пан Валерій любить прикрасити промовистими деталями. Наприклад, навіть паркани до господарських будівель лісгоспу — із лосями та кіньми, вирізьбленими із дерева. Багато виробів у держпідприємстві робить не сам, а з працьовитим колегою — Сергієм Мелюхом, котрий теж має немалий досвід  у столярстві.

Ще одна творча пристрасть Валерія Форманюка — вироби із заліза. Цікавість до зброї, ножів, пилок, які й сам може виготовити, — це суто чоловіче захоплення. Але, коли з гордістю показує майстер свердлильний верстат по металу, зібраний самотужки, — то справді диву даєшся різноманітності його талантів.

«Його зібрав із різних деталей, підшипників, гідрофора, «ЗІЛа», під’єднав електричний механізм, свердлити ним набагато краще, ніж дрилем, — розповідає. — Коли я ходив у дитсадок, не було у мене жодної поламаної іграшки, але і такої,  яку б я у перший же день не розібрав, а потім старанно склав теж не було.

Не грався спочатку, а розбирав до кожного гвинтика, дивився, вивчав механізм, було безмежно цікаво, що там всередині. А ще улюбленими іграшками були — металеві конструктори, скільки всього із них можна було конструювати».

Ось звідки витоки майстерності і розквіту таланту, переросли у таку багатогранну творчість, у «красиве і корисне». І те, що Валерій Форманюк прийшов працювати саме у лісгосп — відповідає і його закоханій у природу натурі. Адже він ще й — затятий рибалка та грибник. Ще змалку, пригадує, коли у вихідні всі діти люблять довше поспати, то він же вранці не лінувався вставати і поспішити до ставка. Так і досі — насолоджується природою, збираючи гриби,  та отримує задоволення чи то від літньої, чи від зимової риболовлі.

Люба ХВАС, прес-служба ДП «Любомльський лісгосп»

Фото надане газетою «Наше життя»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*