Цікавим є історія урочища Оболонь, що за 1,5 км від селища Головне. Ще пів століття тому тут було мальовниче озеро.
Ця місцевість починається лісом площею 30 гектарів. Хоча порівняно він не великий, проте надзвичайно грибний і ягідний. Паралельно із Першою оболонською хвоїною (так називають цей ліс місцеві жителі) росте Друга оболонська хвоїна, – розповідають у селищній раді.
Старожили розповідали, що між цими лісами знаходилося озерце Оболонь, площею 5-6 га. Навесні, коли танули сніги, воно було надзвичайно повноводне. Вода з нього витікала у болота, що знаходились за 4 -5 кілометрів на південь. У водоймі місцеві жінки мочили льон і коноплі. Влітку озерце трохи пересихало, але тішило дітлахів і дорослих, бо вода була надзвичайно чиста і прозора, в ньому било джерело.
В часи колгоспного господарювання цю місцевість облюбували колгоспниці, які ціле літо тут купалися, після тяжкої праці на полі.
Але у цей дарунок природи втрутилася людина. Коли у 1963 році відкрилася школа- інтернат, то каналізаційні труби були спрямовані в це озеро. І тому людині вже дорога до озера була закрита. Воно заросло очеретом, лепешняком, і деякий час там господарювали бобри.
Але знову людський фактор зруйнував природну стихію. У кінці 70-х років головненськими землями пройшла меліорація. Було викопано поряд із озерцем два глибоких рови, які потягли воду із Оболоні. Озеро зникло.
Майбутнє природи і її історичних пам’яток у наших руках, тому кожна людина повинна задуматись над тим, що значить для неї природа.
Залишити коментар