Чергова річниця трагічного протистояння між поляками та українцями періоду Другої світової війни насувається з невпинністю історичного бумерангу. Як свідчать аналітики, в сусідній державі все вище піднімають голову не лише прихильники порозуміння та примирення між обома народами нині суверенних держав, але й ті, хто в пекельному полум’ї розпалювання давньої ворожнечі хочуть погріти руки на чужій біді та отримати сумнівні політичні дивіденди.
На жаль, торік органи нашої влади фактично самоусунулися від спільної розробки програми заходів. І вийшла парадоксальна ситуація: представники облради, духовенства УПЦ Київського патріархату і місцевих громад вшановували безвинних жертв минулого в одних місцях, а представники польських недержавних організацій за сприяння дипломатів – зовсім в інших.
Щоби так не було, вже зараз потрібно створити робочу групу, яка повинна напрацювати сценарій миру, а не програму протиборства. Відтак, якщо в Любомльському районі основну увагу буде приділено капітально відреставрованому за гроші українського бюджету римсько-католицькому цвинтареві в лісовому масиві біля колишнього села Острівки, то учасникам заходів слід запропонувати відвідати й інший об’єкт нашої спільної історичної пам’яті.
Ні для кого не секрет, що значна кількість польського населення села Острівки та з навколишніх сіл загинула в липні 1943-го від рук бандитів, які прикривалися жупелом бандерівців і націоналістів та запам’яталися синьо-жовтими розпізнавальними знаками. Аналогічно було знищено українські родини в навколишніх селах (в основному, Полапах і Соколі), куди смерть прийшла із нашивками Армії Крайової на кривавих мундирах та орлами на кашкетах.
Тому, щоб наші західні сусіди краще усвідомили, що справжні відділи УПА в той період воювали не з беззбройними жінками, дітьми чи стариками, а спрямовували дула своїх крісів у бік гітлерівських окупантів, варто не забувати про скромний обеліск, який стоїть на височині фактично на межі Любомльського і Шацького р-нів.
Навіть із дороги видно цей скромний, але величний хрест. Біля підніжжя – викарбувано на камені правду про діяльність відділу УПА на чолі з Володимиром Кушніром. У нерівному бою з ротою солдатів вермахту 16 липня 1943-го шестеро повстанців знищили понад 40 гітлерівських загарбників, які намагалися проїхати з Любомля до Шацька. З вояків УПА живим залишився лише один герой…
Роман УСТИМЧУК, “Волинська газета”
На фото Юрія ЯКОВЮКА: незаперечний факт боротьби УПА з нацистами та місце майбутніх польсько-українських заходів із примирення.
Залишити коментар