Яскравою презентацією робіт художників України та Польщі 19-го липня завершився VIII Міжнародний пленер іконопису та сакрального мистецтва у селі Замлиння Любомльського району.
Відоме в Україні та за її межами село у волинській глибинці стало символом культурно-мистецького діалогу державних, освітніх і громадських інституцій країн Пограниччя, – повідомляє ІА Волинські новини.
В привітному просторі Інтеграційного центру “Карітас” Луцької дієцезії 30 учасників з країн-сусідів представили своє бачення теми “Знаки часу”.
Спільна молитва на початку мистецького дійства об’єднала християн східного і західного обрядів: організаторів, художників, представників духівництва, жителів Замлиння, гостей імпрези.
“Для мене особисто знаком часу стала наша зустріч і можливість спілкування на сакральні теми тут, в Україні, в Пограниччі, в атмосфері порозуміння”, – сказала на відкритті виставки консул Республіки Польща в Луцьку Тереса Хрущ.
Формат іконописного пленеру якнайкраще відповідає нагальному запиту на пошук взаєморозуміння – сакральна тематика пропонує мудрість Біблії як основу діалогу, а мистецтво “промовляє” візуальною мовою, зрозумілою кожній людині.
Творча майстерня, створена Богом і людьми
Кожен, хто приїжджає до цього далекого, на самому кордоні з Польщею волинського села, відчуває його надихаючу атмосферу. Замлиння заворожує не лише чарівними краєвидами, чистотою повітря, співом пташок і неспішністю тутешнього життя. Гість почувається тут по-особливому затишно: буденні проблеми відступають, а серце наповнюється натхненням і прагне творити.
У стінах Інтеграційного центру, де вже протягом 10 років господарює отець Ян Бурас, ця природна атмосфера доповнена продуманою дбайливістю і сучасним комфортом. Завдяки вмілому менеджменту й унікальній комунікабельності отця Яна тут працює справжня “столиця добра”, відкрита для усіх охочих.
Тут реалізуються різноманітні проекти за участю Генерального консульства РП в Луцьку, а також громадських організацій. Жителі Замлиння знаходять тут доречну підтримку і цікаве дозвілля, а діти відпочивають у літніх таборах, вивчають польську мову.
Ідея про проведення тут щорічного пленеру іконописців належала екс-консулу РП в Луцьку Кшиштофу Савіцкі та голові ВО НСХУ Володимиру Марчуку, а до втілення долучилися культурно-освітні інституції двох країн, кола мистців-іконописців, студентів. “Це неймовірне місце! Справжній рай!” – відгукувались про поліську локацію учасники пленеру. Тому поряд із запланованою темою пленеру, мистці написали численні етюди – пейзажі цього Богом даного людям куточка.
“Я в захваті від вашої талановитої молоді!”
Польський художник, скульптор, кераміст Єуґеніуш Мольскі – один із найдосвідченіших учасників пленеру, щороку відвідує такі зустрічі в Польщі та вже не вперше приїздить до Замлиння. Він особливо наголосив на цінній для нього можливість спілкування з молодими українськими іконописцями:
“Які вони талановиті, відкриті, ерудовані! Надзвичайно висока особиста культура учасників. Вони мене надихають!”.
Участь у пленері традиційно взяла численна група студентів і випускників кафедри сакрального живопису Львівської національної академії мистецтв. Багато з них приїжджають сюди вже не вперше: це Богдан і Катерина Новицькі, Анастасія Загурська, Соломія Казанівська, Христина Квик та інші. Восьмий рік поспіль приїздить до Замлиння професійний іконописець, вихованець Київської національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Артем Копайгоренко.
Про щиру зацікавленість польської молоді українською культурою розповіла співорганізаторка події, викладач кафедри україністки Варшавського університету Катажина Якубовська-Кравчик. Фаховий діалог художників різних поколінь, християнських традицій і європейських шкіл малярства був позбавлений менторських інтонацій чи тиску.
Взаєморозуміння міцніло у щоденній молитві, обговореннях тем і технік, народженні ідей творчих робіт та в інтенсивній мистецькій праці, яка часом тривала по 12 годин на добу. Результатом стали 80творів сакрального мистецтва на тему “Знаки часу”.
Традиція та експеримент
Класика візантійської ікони, народна ікона, абстракція, мінімалізм, інсталяція, ленд-арт… Особливістю пленерів у Замлинні є можливість експерименту в такій суворо канонізованій царині малярства як іконопис. Учасників не обмежували у виборі сюжетів, технік і матеріалів – кожен визначив власний творчий досвід.
Українська художниця Уляна Ших говорить про пошук актуальної візуальної мови в іконописі:
“Знаком нашого часу я вважаю свободу і персоналізацію людини, коли вона перестає бути частиною “стада”. Іконопис – це мова, якою ми виражаємо як сакральні, так і життєві речі. Іконописець шукає свій стиль, спосіб вираження своєї віри. Головне, щоб ці експерименти не несли заперечення християнства в його основах”.
Польська мисткиня Анна Макач працює у сфері дослідження історії, реставрації ікони вже більш як 20 років і зосереджує свою увагу на технології створення творів сакрального малярства.
Художниця Аніта Здроєвська (Польща) вивчає класичну візантійську ікону протягом 5 років, і з величезною цікавістю спостерігала за роботою колег з новими матеріалами. Свою інтерпретацію відомого сюжету П’єти (мармурової скульптури Мікеланджело, що зображає Богоматір, яка тримає тіло свого сина-Бога. 1498 —1499 рр. – прим. М.П.), втілену в дереві, запропонував Єуґеніуш Мольскі (Польща).
Відома волинська художниця Тетяна Мялковська взагалі не відчуває обмежень у виборі матеріалів і технік: навіть іржава бляшанка, накладена на дерево як аплікація, завдяки її майстерності набуває золотого блиску одухотвореності, глибокого символізму життєвої доцільності.
Роботи Т. Мялковської
Пізнанню людиною добра і зла присвячена одна з інсталяцій польського мистця Казимєжа Ковальчика, в якійаркуші з енциклопедичними статтями на гілках яблуні свідчать про здобутки прогресу і про винаходи загальнолюдського знищення.
Сміливий модерн в інтерпретації біблійних сюжетів створення і кінця світу представлений молодою художницею, студенткою Львівської національної академії мистецтв Іриною Солонинкою. Надзвичайно виразно висловився своєю роботою “Розп’яття” Денис Тимчишин – лаконізм його художніх засобів сконцентрував ідею до максимального усвідомлення святості жертви Христа заради кожної людини. Скошені трави та зібрані польові квіти надихнули Вікторію Романчук на створення “Нерукотворного образу” у жанрі ленд-арт, до втілення якого долучилися всі охочі учасники пленеру.
У багатоголоссі талановитих однодумців творчі ідеї буквально фонтанували: кожен з учасників створив не одну, а декілька робіт з різними сюжетами, втілених в оригінальних авторських інтерпретаціях.
Знаки нашого часу
Творчі натури мають особливу чутливість до зчитування і відтворення знакових ідей в цивілізаційному поступу людства. Представлені в експозиції роботи і коментарі їхніх авторів у спілкуванні з першими глядачами показують істини, котрі не втрачають своєї правдивості у часі. Це вічний поєдинок добра і зла, особистий вибір людини між любов’ю та ненавистю, досвід нашого покоління у мирі та війні.
Богдан Новицький (Україна): “В композиції моєї роботи закладена єдність земного і духовного. Гріб Господній символізує смерть Христа, а друга частина показує його Вознесіння – торжество життя над смертю”.
Аніта Здроєвська (Польща): “Моя ікона на біблійний сюжет хрещення Ісуса в Йордані символізує знакову потребу в зміні на нове, в очікуванні добрих новин”.
Казимєж Ковальчик (Польща): “Людство, скуштувавши плоди дерева пізнання, еволюціонує не завжди собі на користь, відбувається «прогрес» до самознищення людей. Жертва Ісуса Христа є надією і вирішенням дилеми добра і зла для людини, в котрої є віра”.
Катерина Шадріна (Україна): “Одна з моїх робіт під назвою “Цейтнот” показує Адама і Єву біля престолу в очікуванні свого часу, вирішення своїх доль. Насправді я хочу сказати: часу більше нема! Давно пора задуматися над своїм життям”.
Уляна Ших (Україна): “У своїй роботах я досліджувала тему Голокосту, знецінення людського життя. Коли людина страждає, то Христос страждає разом з нею. Одна з моїх робіт – персональне звернення до кожної людини: це руки, які розламують причастя, між якими розміщене дзеркало, в якому кожен побачить себе”.
Анастасія Загурська (Україна): “Люди у фанатичному поклонінні здійснюють гріх ідолопоклонства. Моя картина – про неправдивих ідолів і людських кумирів, які перетворюють людей на безлику масу, якою легко маніпулювати”.
Катажина Якубовська-Кравчик (Польща): “Над знаками часу я думала з різних точок зору. Перш за все, це любов і милосердя, які дають нам силу існувати, міняти світ. Іншими важливими знаками часу для мене є сучасні святі XXі XXIстоліть – люди, які в складних обставинах на перше місце в своєму житті ставили любов. Їхні життєписи – це неймовірні історії людей, святих, котрі жили в наш час, серед нас. Я вважаю, що Герої Небесної Сотні, бійці АТО, хоча неканонізовані, є святими”.
Перша виставка VIIIМіжнародного пленеру іконопису та сакрального мистецтва із Замлиння прокладе насичений маршрут експозиції до міст країн-сусідів. Українсько-польський діалог мовою біблійної мудрості триває…
Хто автор?