Територія сучасного села Почапи заселена людністю вже довгий час, про що говорять знайдені тут археологічні матеріали доби міді та бронзи.
Перша відома писемна згадка про с. Почапи, або ж Волю Чарзинську, датується 1543 роком. На той час означена територія належала до володінь польського шляхтича Станіслава Мацейовського.
Про це йдеться на Facebook-сторінці Любомльського краєзнавчого музею.
В 1568 році населений пункт очевидно перейшов у володіння князя Андрія Вишневецького, а пізніше членів його родини. З 1680 року – село знаходилось у володіннях родини графів Мьончинських, які були власниками містечка Мацеїв.
Частина жителів Почап у XVIII ст. була приписана до православної церкви св. Параскеви, інша – до римо-католицького костелу св. Станіслава та Анни в Мацейові. Зокрема, візитації костелу за 1714, 1751, 1799 рр. свідчать про це.
Нагадаємо, нещодавно у Почапах відзначили День села.
Після ІІІ-го поділу Польщі село відійшло до складу Володимир-Волинського повіту Волинської губернії.
На 1885 рік село відносилось до Городненської волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії, тут налічувалось 56 дворів та 680 жителів. При селі діяла школа.
На 1896 рік в селі проживало 757 жителів. В кінці ХІХ ст. село відійшло до Любомльської волості. Відомо, що в 1898 році в селі діяла церковно-приходська школа.
У 1906 році село Любомльської волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 53 версти, від волості 15. Дворів налічувалось 140, мешканців 588.
В період І-ї Світової Війни частина населення села була евакуйована до Російської імперії.
З 1919 до 1939 року село входило до складу Любомльського повіту Волинського воєводства ІІ-ї Речі Посполитої. В селі активно діяли підпільні осередки ОУН та КПЗУ. 2 серпня 1933 року поблизу с. Почапи Любомльського повіту було скликане чергове підпільне зібрання, на якому проголошено утворення підпільного Районного комітету Комуністичного союзу молоді Західної України. Згідно із рішенням зборів, новоутворений комітет поширював свою діяльність на села Боремщина, Бик, Кіззя, Почапи, Головно.
Секретарем Почапського РК КСМЗУ було обрано Данила Шумука, пізніше – відомого українського дисидента та політв’язня.
За спогадами місцевих жителів перед початком Другої світової війни в селі проживали польські родини – Вишневські, Камінські,Батори (вчителі в місцевій школі) та ін. З приходом радянської влади частина поляків виїхала в Польщу. Камінського Петра, який працював лісником в с. Почапи, вбили радянські міліціонери.
Чимало місцевих жителів було репресовано радянською владою.
Родина Нецького Степана в період війни переховували від нацистів євреїв Їдла, Сару та їх доньок, за що пізніше отримали звання Праведників світу.
Уродженцем села Почапи був Мазурук (Мазурок) Степан Остапович, був провідником Мацеївського РП ОУН. Вбитий 29.10.1945 р. ОВГ Седлищанського РВ НКВС на х. Листя поблизу с. Мизове Старовижівського р-ну Волинської обл.
Після поранення в ноги лікувався в криївці с. Почапи Любомльського р-ну Волинської обл., повстанець Романюк Микола, де був 28.03.1945 р. оточений ОВГ НКВС. Застрелився, а медсестра, яка перебувала з ним, здалася у полон.
18 липня 1944 року с. Почапи було зайняте радянськими військами. В післявоєнний період в населеному пункті був розташований колгосп імені Чапаєва, було добудовано приміщення для школи, побудовано будинок культури тощо.
Після проголошення незалежності України, село Поча́пи — центр сільської ради в Любомльському районі Волинської області. На 2001-ий рік населення становило 458 осіб.
Нині населений пункт входить до складу Любомльської ОТГ.
Відомою уродженкою села є Марія Якубо́вська ( Маткобожик)– українська поетеса, прозаїк, драматург, критик, есеїст, культуролог, дослідниця історії та теорії літератури. Кандидат філологічних наук, доцент кафедри українознавства Української академії друкарства. Відмінник народної освіти України.
В 2006-2011 рр. – голова Львівської обласної організації НСПУ.
Залишити коментар