Про те, чи визнає Церква Івана Купала й яке релігійне свято насправді повинні відзначати 7-го липня християни, розповів настоятель любомльського храму Святого Георгія Побідоносця – протоієрей Володимир Лисий.
У ніч на 7-ме липня за українськими традиціями на берегах водойм збирається люд справляти Купала: відбуваються масові гуляння, дівчата гадають на судженого, хлопці шукають цвіт папороті в лісі, молодь стрибає через ватру. Однак церква не визнає такого свята, а празнує цієї доби народження Івана Хрестителя – найбільшого з поміж народжених жінками.
Зі слів отця Володимира, батьки майбутнього Івана – Захарій і Єлизавета, довго не мали дітей, що в ті часи вважалось ледве не карою Божою. Якось Архангел Гавриїл повідомив чоловікові новину, що за їхню непохитну віру в них народиться дитина. Та Захарій засумнівався в правдивості почутого (адже вони вже були у старому віці).
За це невірство він був позбавлений дару мови до народження дитини. Та і жінка перших 5 місяців не могла визнати свою вагітність, але після привітань самої Богородиці Марії вона відчула рух плоду в утробі.
Заговорив Захарій лише тоді, як назвав хлопчика іменем, яке йому сповістив ангел. Дорослим Іван хрестив людей в річці Йордан, від чого нарекли його Хрестителем.
«У Євангелії є згадка про 14 тисяч невинно вбитих немовлят в часи народження Хрестителя. Але Єлизавета переховувалась серед пустелі в печері, де і зберегла життя синові, – розповів священик, – Мені доводилось побувати в цьому місці».
Щодо нічних гулянь біля ватри (а святкування припадають на період Петрівського посту), то представники духовенства ставляться скептично.
«Це відлуння нашого язичницького минулого. І нічого спільного зі святом Івана Хрестителя немає. Радянська влада теж витісняла важливе з релігії і заміняла їх урочистими святкуваннями. Заборонити танці біля вогнища під час посту Церква не може, бо навіть Господь нам нічого не забороняв. Все можна, але чи все корисно? Кожен має право вибору. Навіть мимохіть, мимоволі, несвідомо залишаються наслідки», – запевняє протоієрей.
Не вітає Церква й гадань в Купальську ніч. А пускання на воду вінків незаміжніми дівчатами, аби знайти судженого, вважає не більше, ніж юнацьким романтизмом, що уособлює одну з національних традицій. Хоча, деінде 7-го липня в храмах освячують віночки з трав.
«Судженого треба вибирати душею, серцем. Є молитви для дівчини про щасливе одруження, і навіть батьки можуть просити у Бога щасливе сімейне майбутнє для своїх чад, – радить отець Володимир. – У нас на парафії немає освячення віночків з трав. Не тому, що не можна, а бо немає такого звичаю. Кожному овочу свій час. Наприклад яблука освячують, як знак принесення жертви Богу, а не через те, що вони отруйні”.
На Івана Купала збирали трави. За народними віруваннями вони в цей день вважалися цілющими. Священнослужитель каже, що це все по вірі кожної людини. Нічого поганого в тому немає. Якщо людина думає, що їй це допомагає покращити здоров’я, то чому б і ні? До збирання трав церква ставиться позитивно.
А історії про знайдений в ніч на Купала цвіт папороті, що приносило вічну молодість та багатство, трактують як міфи. Папороть розмножується спорами, тому цвісти не може. Наші предки не знали біології, тож фантазували.
«Головне в цей день пошанувати Івана Хрестителя. Закликаю всіх прийти до храму, помолитися за своїх рідних й менше вдаватися до язичницьких обрядів», – додав наостанок протоієрей.
Залишити коментар