Коли зникнуть черги на українсько-польському кордоні?

“Станом на 08:00 годину ранку 08 травня автомобільних черг на кордоні з Польщею не зафіксовано. У жодному з пунктів пропуску. Жодної машини…” Як вам така інформація до вранішньої кави?!

Доведено, що кава смакує краще зі свіжими новинами – когось цікавить курс долара, хтось гортає гороскоп чи шукає прогноз погоди, а комусь подавай гарячу інформацію… про автомобільні черги у пунктах пропуску, – пише Конкурент.

Черги на кордоні – це роками сформована особливість Волині як регіону, її стала характерна риса (як родючі ґрунти, густі ліси чи глибоководні озера). І для більшості волинян вони стали звичною і невід’ємною частиною життя, від якої залежить фінансове становище сім’ї, впевненість у завтрашньому дні, віра у можливість жити по-європейськи (як не крути, а Польща, хоч і близько, але нам до неї ще ой як далеко!).

А тепер повернімось до початку. НЕМАЄ ЧЕРГ НА КОРДОНІ. Реакція пересічного волинянина: “Круто, немає черг на кордоні!” чи “Що за блін? Чому немає черг на кордоні?”

Логічний ланцюжок: якщо немає автомобільних черг, то закордон ніхто не їде, тобто “ловити” там нічого, тобто в Україні все “пучком”, і нам нічого там не треба. Фантастично, ірреально… словом ПОВНА МАЯЧНЯ. Тож “Що за блін?” більш ймовірно, і варто хвилюватись.

Ні для кого не секрет, що черги на українсько-польському кордоні створюють переважно самі ж волиняни. Намагаються заробити копійчину, вони перевозять сигарети та алкоголь, і ладні годинами бездіяльно просиджувати в авто в очікуванні перетину кордону. В середньому один “вояж” приносить близько 500 гривень (це, звичайно, якщо не нахабніти і не намагатись “зірвати джекпот”), на які можна купити якісні харчі у польських супермаркетах, ще й решта залишиться.

А де і яким чином на Волині можна чесно заробити 500 гривень на день??? Отож-бо, знав би прикуп, жив би в Сочі. Просто так вам їх ніхто не дасть, а щоб заробити – доведеться добряче попрацювати. А поряд – кордон: купив кілька блоків сигарет, зібрав веселу компанію таких же “бізнесменів”, скочив у авто – і гайда “на працю”.

І так щодня. Їдуть невтомні волиняни закордон, аби сім’ю нагодувати, і за “комуналку” заплатити, і дітям на навчання відкласти, ще й дружині нові черевички купити. І життя дійсно налагоджується, майже по-європейськи…

Ось і виходить, що черги на кордоні – наче лакмусовий папірець для визначення якості життя волинян. Якщо є черги, значить прагнуть заробити, значить поповнюють сімейний бюджет. Прикро тільки, що відбувається це в обхід закону і ні на крок не наближує нас до рівня європейської країни. Але це вже зовсім інша і сумна історія…