Вівторок, 22 жовтня 2019

Водиця у машівській криниці — найкраща на Любомльщині

19.09.2019 / Новини, Статті
По воду до машівської криниці приїжджають не тільки місцеві жителі, а й з навколишніх сіл та Любомля

Облаштували її завдяки ініціативі та стараннями місцевого священика.

Проїжджаючи повз школу в селі Машів, не можна не помітити  нову, дуже гарну криницю,  яка, безумовно, є окрасою цього куточка села. Виявляється, усе це завдяки старанням настоятеля місцевого храму Святої Великомучениці Варвари, отця Олега. Про це пише газета «Наше життя» від 11 вересня.

Оскільки сім’я священика мешкає неподалік, журналісти вирішили відвідати їх і розпитати, як і чому виникла така ідея. Втім, отець Олег виявився аж надто скромним, усе казав, це не я, це люди, не пишіть нічого, і т.д.

Як повідали його матушка Надія та в.о. сільського старости Наталія Сахарук: «Не любить отець, як його хвалять», то ж розповідали більше вони, спочатку про криницю:

— Наша дочка часто хворіла, — розказує матушка, — був підвищений ацетон, не всяку воду могла пити, то ж коли ми сюди приїхали, постало питання, де брати питну воду. Люди порадили спробувати з криниці біля школи.

Оскільки дитина дуже алергічна, то ми попросили голову сільради завезти воду з криниці в Любомль в санепідемстанцію на аналіз. Як сказали там, вода наша виявилася найкращою в районі. По деяких показниках навіть краща, ніж мінеральні, які продаються в магазинах.

Тоді тут стояв лише невеличкий колодязь заввишки по коліна, а поряд і школа, і дитячий садочок, то щоб і людям було зручно, і нам, вирішили «окультурити» криницю, зробити більшою, зручнішою…

Як розповідають старожили, іще в тридцятих роках минулого століття тут стояв жіночий монастир.  Хоча він був католицький, але батюшка сказав, що «який би не був, все рівно християни викопали криницю і хоча ніхто ніколи її не чистив, не поглиблював, до сих пір вона збереглася, то ж ми маємо вшановувати роботу своїх предків»…

                                                Роботи з благоустрою

До доброї справи долучилися і добрі люди, допомогли… Майстра знайшли аж у Мельниках, він хоч і мав багато замовлень, але батюшка попросив і послухався. Люди допомогли встановити виготовлену ним споруду.

Грошей на фарбу не було, священик звернувся в одну відому в Любомлі фірму, щоб позичили фарби «на запис», та вони дали просто так, без грошей. Якраз на якесь свято пройшлися хресним ходом із церковними піснеспівами, освятили. Сюди і з Любомля приїжджають по воду, і з сіл.

                                                             Під час освячення криниці

Отець Олег розповідає, що він родом із Любомля, навчався в Луцьку  на викладача музики, під час навчання був чадом нині уже покійного владики Ніфонта, який і благословив  йти на священика. Однак, спочатку вирішив себе перевірити, відслужити в армії, і уже тільки після цього поступив у Полтавську духовну семінарію. Так Господь управив, що після закінчення семінарії повернувся по суті на рідну землю, отримав приход у Машеві, і ось уже 5 років як він тут.

— Коли ми приїхали сюди, то на літургію ходило з десяток-півтора прихожан, зараз в два-три рази більше, — знову вступає у розмову матушка, — на свята дуже багато людей приїжджають і з Любомля, з Шацька, з Ковеля та інших районів.

Старий храм, який був побудований іще у 1628 році, було знищено атеїстичною владою у 1962 році, у 1992 відновили церкву, минулого року  святкували її 25-річчя, на яке приїжджав Владика. В храмі знаходиться ікона із часточкою мощей Святої великомучениці Варвари, ніде більше в сільських приходських храмах району святих мощей нема. Господь так управляє, що у в храмі завжди є живі квіти, навіть у грудні храм розцвітає ними.

— Куполи, бруківка — це пожертва добрих людей, які могли приклонитися до святині і по молитвах святої великомучениці Варвари прийшла поміч від Господа, вдячні за це, допомагають з благоустроєм церкви, — каже матушка Надія.

— От, наприклад, нещодавно вирішили пофарбувати храм. Грошей тоді не було, але батюшка  помолився кілька ночей, і усе вирішилося, знайшлися люди, які пожертвували і на фарбу, і на бруківку, хлопці молодці зібралися, допомогли. Сам дах фарбував, бо боявся за людей, щоби хто часом не впав, вони ж не якісь висотники. Так за два тижні, не маючи ні грошей, ні матеріалів з Божою допомогою вдалося довести ремонт до кінця.

То ж найкраще те, що люди тут у Машеві доброзичливі, нікого не треба наймати, завжди відгукуються на прохання. І не обов’язково, щоб це була грошова допомога, це і молитва, і праця, і моральна підтримка. І настоятель храму, і його матушка щиро дякують усім добрим людям, які мають добре серце.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*