13 березня 1941 року в селі Згорани Любомльського району народився Архип Григорович Данилюк – відомий український етнограф, краєзнавець, фахівець народної архітектури Західної України, лауреат Всеукраїнської премії імені Павла Чубинського, один з творців сучасної національної школи етногеографії.
Про це йдеться на Facebook-сторінці Любомльського краєзнавчого музею.
Після закінчення місцевої семирічної школи вступив на навчання до Камінь-Каширського педагогічного училища, після закриття якого, продовжував здобувати освіту в Луцьку. По закінченні Луцького педучилища працював вчителем початкових класів у с. Черемошна Воля Любомльського району.
У 1965 році закінчив Львівський університет імені Івана Франка. В 1967-1971 рр. – працює в Музеї етнографії та художнього промислу АН України в м. Львів. У перші ж місяці роботи в музеї, А. Данилюк увійшов до складу ініціативної групи, члени якої у 1966 році розпочали працю над облаштуванням у Львові повноцінного музею-скансену.
Згодом, майже 30 років (1971-1998 рр.) працював в Музеї народної архітектури та побуту у Львові, деякий час на посаді директора, згодом – провідним науковим співробітником установи.
Архип Данилюк – один з фундаторів ідеї й розробників концепції організації в Україні великих ансамблевих музеїв-заповідників просто неба з метою вивчення, охорони і збереження для прийдешніх поколінь унікальних у своєму роді пам’яток давньої матеріальної культури українського народу.
Від початку 1990-х років – співробітник кафедри географії України географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, спершу за сумісництвом, а згодом на основній роботі. Кандидат історичних наук, доцент. Тема кандидатської дисертації – «Традиційне житлово-господарське будівництво Українського Полісся (становлення i еволюція)».
В університеті читав навчальні курси лекцій для студентів: «Етнографія України», «Краєзнавство», «Історико-культурні ресурси України» тощо. Працював над розвитком наукового напряму «географічного краєзнавства». Автор більше 500 наукових праць – статей, підручників, довідників, монографій, методичних рекомендацій.
Вчений був співорганізатором та активним учасником понад сотні масштабних етнографічних експедицій теренами України. За майже три десятки літ відвідав сотні сіл у Західній Україні, бував у поїздках по Дніпропетровщині, Полтавщині, Черкащині, півдні України. В експедиціях опитав тисячі людей старшого покоління і зібрав неоцінений матеріал про пам’ятки народного будівництва та побуту, а також про духовну культуру українців.
Брав участь в багатьох наукових конференціях, пов’язаних із народною архітектурою. Разом із іншими працівниками Музею народної архітектури та побуту м. Львів зібрав великі колекції народного одягу (близько 8 тис.), музичних інструментів, рукописів та стародруків, гуцульських кахлів.
Протягом 30 років здійснював експедиції на Волинь з метою пошуку пам’яток народного будівництва. Вивчаючи народну архітектуру Волині особливу увагу звертав на будівельні традиції, записував ряд звичаїв та обрядів, пов’язані із заготівлею будівельного матеріалу, вибору місця під забудову тощо.
На території Любомльського і Шацького районів активно вивчав особливості будівництва житла, сільськогосподарських споруд в селах Згорани, Заозерне, Гупали, Столинські Смоляри, Голядин, Самійличі, Піща, Пульмо, Прип’ять, Острів’я, Мельники та ін.
Архип Данилюк активно співпрацював із Любомльським краєзнавчим музеєм, куди передав значну частину своїх книг. Мріяв створити в м. Любомль, або ж на території Шацького національного природного парку, музей Волинського Полісся.
Найбільш відомими працями дослідника є: «Українська хата» (Київ,1991), «Етнографія України» (Львів, 1995), «Поклонись народному зодчому», Етнографічні нариси про народну архітектуру України (Львів, 1995), «Скарби народної архітектури Гуцульщини». Етнографічний нарис» (Львів, 2000), «Волинь: Пам’ятки народної архітектури» (Луцьк, 2000), «Традиційна архітектура регіонів України: Полісся» (Львів, 2001), «Шляхами України: Етнографічний нарис» (Львів, 2003), «Українські скансени», Історія виникнення, експозиції, проблеми розвитку (Тернопіль, 2006), «Давня архітектура українського села» (Київ, 2008), та ін.
Помер Архип Григорович Данилюк 23 січня 2008 року. Похований на Личаківському кладовищі м. Львова.
Архип Данилюк – найзаповзятливіший збирач етнокультурної спадщини українського народу, справжній подвижник української музейної справи другої половини ХХ – початку ХХІ століть.
Залишити коментар