Учасник бойових дій із села Вілиця Микола Сіжук півтора року тому був мобілізований на службу до Збройних сил України. Саме була весна, в країні тривала 4 хвиля мобілізації.
На Сході України – напруга, ворог посилював обстріли і не здавав своїх позицій.
Про це пише газета “Шацький край”.
Микола, військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади, потрапив на саму передову, в Луганську область. Офіційно був гранатометником, проте на прохання командира батальйону «перекваліфікувався» у механіка-водія БМП. Постійне бомбардування та обстріли, поранені і вбиті побратими – Микола розумів, що потрапив у саме пекло.
Проте вже через два тижні звик до напружених воєнних буднів, до польових умов життя в бліндажі, до тепла біля буржуйки і відсутності питної води.
– Ми знали, в якій годині ворог починав обстріл – як тільки надворі темніло. Бо вдень працювали представники ОБСЄ, які фіксували порушення режиму тиші, – розповів Микола.
По-різному бійці сприймали гарячу атмосферу передової. Були такі, що божеволіли від пережитого, були і зрадники, які переходили на бік російсько-терористичних військ. Та більшість мужньо виконували свій обов’язок, підтримуючи бойовий дух один одного і підсилюючи бажання за будь-яку ціну прогнати ворога з української землі.
Миколі Сіжуку важко згадувати минулорічний День незалежності України, коли там, на Сході, життя українських військових висіло на волосині. Тоді бойовики вбили декількох його побратимів. А за весь час служби воїн нарахував 120 загиблих. Сам Микола пережив оточення, отримав поранення – його зачепило осколком, після чого він певний час лікувався в госпіталі.
Держава в той час повністю забезпечила бійця засобами захисту, допомагали і волонтери – телефонували, надсилали змінну форму. Хоч і здавався рік служби безкінечним, та навесні 2016-го набув чинності Указ Президента про звільнення в запас військовослужбовців четвертої хвилі часткової мобілізації.
Микола Сіжук у квітні приїхав на батьківщину, в рідне село.
Залишити коментар