Завжди весела та усміхнена 13-річна Анна Склянчук з Любомля намагається якомога більше свого часу присвячувати навчанню та творчості. Воно й не дивно, адже вона – талановита у всьому: співає, малює, пише вірші та казки, бере участь у різних конкурсах, олімпіадах та турнірах, грає на гітарі, виготовляє цікаві вироби, при цьому залишається відмінницею та активісткою у школі.
Аня написала свій перший вірш у 9 років. Співати ж почала взагалі ще у 1-ому класі, тоді й ходила на заняття танців. Зараз надає перевагу гри на гітарі та старається писати вірші, прозу, пісні.
“Свою першу перемогу я пам’ятаю досі. У школі запропонували за бажанням написати вірш-молитву. Я спробувала. Тоді той віршик був невеликий, але написаний щиро. Ми вирішили надіслати його для участі у конкурсі. За це отримала у подарунок “Книгу мудрості”, а також особистий лист від організатора конкурсу”, – із захопленням розповідає Аня.
Дивує те, що Аня – різностороння людина. З одного боку, вона любить творчість, а з іншого – її улюбленими предметами у школі є … природничі науки – алгебра, фізика, біологія. Захоплюється також і астрономією. Не так давно Анна підготувала наукову доповідь про Всесвіт “Мирний космос”, яка у районі зайняла ІІІ місце, а в області стала лауреатом.
Восени минулого року Анна перемогла у районному конкурсі творчих робіт “Об’єднаймось ж, брати мої”, де розкрила свої думки про події в Україні від Майдану до теперішньої ситуації на Сході. Її праця “Народження нації” зайняла в конкурсі обласного рівня почесне ІІІ місце.
До речі, ця маленька дівчинка має своє бачення на неоголошену війну в Україні. Приємно здивувало, що Анна мислить по-дорослому про все, що відбувається навколо, тому щиро вірить, що скоро українці житимуть у вільній, мирній та незалежній державі.
“Це моя країна, і мені близьке до серця усе, що відбуваються у ній. Я неабияк хвилююсь за долю хлопців, які захищають нашу державу. Мрію про мир на Батьківщині”, – розповідає Анна Склянчук.
Мама Ані, пані Людмила, зізналась, що на одному з конкурсів її донька виконувала пісню “Свіча”, під час якої розхвилювалась і розплакалась, – настільки перейнялась змістом і сенсом пісні про загиблих воїнів.
“Донечку намагаюсь якомога більше підтримувати у всіх її починаннях, адже вважаю, що у сучасному світі треба вміти все – це відчиняє багато дверей. Я вірю, що досягнення Ані допоможуть їй у майбутньому. Зараз хочемо навіть записати пісню у студії, а також намагаємось не пропускати жодного конкурсу”, – ділиться Людмила Склянчук.
Незважаючи на такий юний вік, ця талановита дівчинка вже встигла написати казку “З Україною в серці”. За цей твір Аню нагородили грамотою Всеукраїнського рівня. Також її вірші вже друкувались у книгах-збірках творів таких же талановитих дітей, як і вона. Її малюнки та оповідання друкувались також і у дитячих журналах.
Але найбільше Аня пишається своєю участю у Всеукраїнському конкурсі “Змагаймося за нове життя!”. Щоб отримати цей диплом та цінні подарунки дівчинка їздила до столиці. До речі, цю поїздку до Києва завдяки директорці ЗОШ №2 м. Любомля Наталії Лемкіній та вчителю української мови та літератури Лідії Хомич оплатив Любомльський відділ освіти.
Анна Склянчук має чимало грамот, подяк та нагород. У майбутньому хоче досягти ще більших висот не тільки у навчанні та творчості, а й стати хорошою людиною. З професійним фахом юна любомльчанка ще не визначилась, проте каже, що хоче подорожувати світом. Країна, яку хоче відвідати насамперед, – це Америка.
“Так, у моєї дитини завантажений кожен день. Зараз літні канікули, але ми все одно не сидимо на місці. А під час навчального року, як тільки приходить зі школи, відразу ж після обіду йде на інші заняття: співи, гуртки творчості, уроки гітари, додаткові заняття зі шкільних предметів. Але Аня задоволена, рада і я. Такий темп життя нас цілком влаштовує, оскільки маємо хороші результати”, – ділиться емоціями мама Людмила.
Із Аниних очей відразу ж видно, що вона не хоче і не буде зупинятись на досягнутому. Хоче, навпаки, далі розвиватись і підкорювати нові вершини, вивчати інші науки, предмети, й різні види мистецтва та творчості. Адже для цього має найголовніше – бажання.
Залишити коментар