Невдовзі православні віряни святкуватимуть Різдво Христове. Невідʼємні атрибути, що асоціюються у нас із цією порою – Святий вечір із дванадцятьма стравами, тепле сімейне коло і колядки.
Їхнє різноманіття, символізм та мелодійність спонукають пишатися українською культурою, інспірують на добрі справи. І ще – викликають бажання й самим заколядувати тими світлими днями.
А от як зустрічали й святкували Рождество наші бабусі-прабабусі? Оповідки про різдвяні звичаї на теренах історичної Волині у першій половині ХХ століття від носіїв традицій зібрало видання “Хроніки Любарта”.
М. О. Дакало, 1927 року народження, село Ростань Шацького району:
«[Що вносили на Коляду?] Пироги. И-и-и вносили сіно, жето, кутю варили. Ставлять у куток той снопок жета. Кутя. Вже типіро тилько жито тако в кружичку пуставлять, а наші батьке то снопока. І все: і пирога, кутю… А ми жита тико-но пуставимо, перуга, хрестика. Так лижить ціли сьвата».
Джерело: Григорій Аркушин. «Всього на світи хватає…» (фольклор, звичаї та обряди Західного Полісся у діалектологічних записах): [вибране]. – Луцьк, 2015. – С. 78–81.
Залишити коментар