Соцмережі – це місце, де народжується багато ілюзій, а у реальному світі їх просто не існує, там є баланс радісного та сумного.
Людина, яка починає звикати до ілюзій, рано чи пізно стикається з розчаруванням та знеціненням, пише психотерапевт, психоаналітик Ксенія Черник.
Вона зазначає, що психологічно зрілі, зайняті своїм життям люди не мають проблем з ідеальними картинками, з красивого життя інших людей, пише Inspired.
Такі люди можуть мотивувати себе чи надихнути, щоб досягнути цього. Але це можливо за таких умов – людина розуміє, що таке конструктивна заздрість і що вона заздрить лише тому, що для неї має цінність. Вона ставить питання: “Що мене зачепило у цій фотографії і чому?”. Після цього у неї з’являється розуміння того, що їй бракує у житті і як цього досягнути.
За цим ховається страх визнати власну вразливість та показати справжні емоції. Тобто людині складно визнати, що її щось зворушило, найпростіше написати гнівний/саркастичний/іронічний коментар. А плакати ще більше соромно, навіть якщо це від радості.
Знецінення часто виливається у форму критики, применшення досягнень іншої людини. Часто така поведінка стає звичкою через стереотип поведінки, страх власних, зокрема, позитивних емоцій.
Причиною такої поведінки може бути ставлення батьків до дитини у дитинстві. А це є приводом для роботи над собою.
Залишити коментар