У 2013 році на терени Любомльщини прийшов потужний сільськогосподарський інвестор — ТОВ «Екопел». В той час своєрідною родзинкою підприємства стала ферма, на якій розводили кози та вівці, а продукцію — молоко, сир, бринзу можна було придбати на ринку.
Про те, як господарюється нині, — в інтерв’ю із заступником директора ТОВ «Екопел» з виробництва Петром Петренком, опублікованому у газеті «Наше життя» за 13 листопада
— На жаль, одну зі складових нашого господарювання довелося згорнути, оскільки у державі немає чіткої цінової політики в аграрному секторі. Відтак, козівництво і вівчарство виявилися для нас нерентабельними — прибутки не покривали затрат, — каже Петро Петренко. — Втім, остаточно цей напрям не скидаємо, цілком можливо, що у перспективі відродимо. Тому молочний цех поки зупинили, але він повністю укомплектований, тільки перебуває у законсервованому стані. Нині зосередилися на рослинницькому напрямі.
— Будь ласка, розкажіть детальніше про основні виробничі показники.
— Сьогодні у нас працює 26 людей. Зараз в обробітку 1700 га землі. Три роки тому було 450, тож наростили майже учетверо. Крім того, ще 900 га — це паї, які наразі, образно кажучи, заросли лісом, але за них ми все одно платимо.
Зараз вже закінчили сільськогосподарський рік, посіяли озимі, підготували площі під ярину і беремося за ці «лісові паї», щоб до весни підготувати хоча б 400 гектарів, а до серпня-вересня наступного року старатимемося довести до пуття усі 900 га, щоб уся орендована земля оброблялася і приносила якщо поки не прибуток, то хоча давала б якусь віддачу. Таким чином, орендуємо 2600 га, а загалом плануємо довести цей показник до 3000 га.
З техніки маємо п’ять вантажівок, три трактори «МТЗ», два «ХТЗ», торік купили два потужних «Нью-Холланди» по 210 кінських сил кожен, до них — два посівних агрегати та техніку для обробітку грунту. На сьогодні, на 1700 гектарів цього парку нам вистачає. Коли дамо раду згаданим вище 900 га, будемо думати над розширенням. Комбайнів немає — нам дешевше орендувати, щоправда, я прихильник того, аби бодай один свій комбайн був.
— Яка ситуація з виплатою за орендовані паї?
— Платимо ретельно, кожного року. При цьому пайовикам даємо можливість обирати форму оплати: зерном чи грішми. До слова, коли починали працювати на території району, то платили 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, потім — 5, нині — 8 відсотків. Якби у держави на аграрному ринку була більш-менш прогнозована цінова політика, динаміка зростання орендної плати була б вищою.
— Якщо не секрет, якою нині є структура посівних площ?
— Цієї осені посіяли 624 га озимого ріпаку, 701 га озимої пшениці. Вона добре заходить у зиму, розкущилася. На весну плануємо посіяти близько 160 га ярого ячменю і ввести бобову культуру — сою або горох, щоб мати сівозміну. На новині, коли очистимо від чагарників, хочемо посіяти соняшник — він добре очищує поле.
До речі, принагідно розкажу про сівозміни, «хімію», агротехніку, адже іноді доводиться чути, що, мовляв, ці орендарі землю беруть, виснажують і потім лишають пустелю. Завжди дотримувався і дотримуюся тези того, що сівозміна обов’язково повинна бути, щоб такі «важкі» культури, як соняшник, кукурудза тощо, які виснажують землю більше від інших, потрапляли на ту саму ділянку не раніше як через 4-7 років. Власне, так ми й працюємо.
Щодо «хімії» і добрив. Кожен виробник, який вкладає кошти у землю, зрозуміло, прагне мати прибуток. Отож, йому нема економічного інтересу давати надмір добрив і пестицидів, які коштують недешево, адже це буде перевитрата коштів — перші дають у потрібній дозі, щоб підживити вирощувану культуру, другі — щоб знищити бур’яни, які витягують з грунту поживу. Врешті-решт, виходячи з елементарної логіки, немає сенсу, взявши в оренду землю на тривалий термін, «вбивати» її за перші кілька років, адже потім вона не даватиме прибутку.
— Сьогодні в аграрному секторі головна тема — скасування мораторію на продаж землі. Ваша думка?
— Ринок землі має бути, але цей процес слід вводити у дію поетапно, щоб у людей не скупили землю за безцінь. До того ж нинішні дрібні фермери, які мають в оренді по якихось 100 гектарів землі, не зможуть її викупити. Отож, до питань скасування мораторію слід підходити виважено, поетапно, а не робити це «наскоком», інакше втратимо головний наш ресурс — землю і по суті будемо на ній рабами.
Залишити коментар