На Любомльщині школярі відновлюють лісові насадження (ФОТО)

31.12.2019 / Новини

Відновлення лісу давно стало гарною традицією для десятків тисяч волинян. Створені навесні лісові культури у різні роки вже перетворилися у молоді ліси.

Цим тішаться і самі учасники акції «Майбутнє лісу у твоїх руках», і лісівники. Працівники державних підприємств постійно піклуються про ці насадження. А волиняни нерідко навідують на свої лісові площі та інспектують. Про це повідомляють на сайті Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

На Любомльщині найбільше таких досягнень – у вихованців учнівських лісництв. Серед таких – учні Куснищанської школи. Адже ці діти – серед особливо активних у справі відновлення лісу.

Дев’ятикласники Дмитро Смітюх та Артем Шлапа разом із керівником учнівського лісництва Петром Антонюком та головним лісничим державного підприємства «Любомльське лісове господарство» Василем Романюком активно діляться враженнями і спогадами.

Понад 2 гектари території у Головнянському лісництві були заліснені сосною з домішками берези та дуба 4 роки тому. Наступного року площа буде переведена у вкриту лісом.

«Культури у чудовому стані. Так було із дня їх створення. Адже діти працюють настільки фахово, що лісівникам залишається лише проводити необхідні догляди. Навіть не потрібне доповнення. Приживлюваність – 98%, що досить високий показник.

Загалом, як і на всіх інших площах, де до лісовідновлення долучалися учні Куснищанської школи. Ці діти працюють нарівні із фахівцями. Тому що дуже люблять таку справу», – розповідає головний лісничий Василь Романюк.

– Шкільне лісництво при цій школі діє вже 8 років. І щороку діти допомагають лісівникам навесні. Ці хлопці (йдеться про Дмитра та Артема) – вже 4 роки щовесни створюють десятки гектарів лісових культур.

До справи і справді підходимо фахово. У нас таке вміння та необхідні знання і навики передаються від старших д молодших школярів, – ділиться керівник шкільного лісництва Петро Антонюк.

Петро Сергійович не приховує, що дуже пишається своїми вихованцями. Доказом того, що учнівське лісництво працює повноцінно є така статистика: щороку у середньому з 20 вихованців шкільного лісництва 4-5 стають студентами або Шацького лісового коледжу, або іншого профільного навчального закладу, або ж вступають на екологію. Дівчатка є частенько йдуть навчатися бухгалтерській справі у лісовий коледж. Поки не було лісництва, такої тенденції не спостерігалося. Тож тут переконливо доводять, що вміють прищепити любов до лісу.

Самі ж Дмитро та Артем не приховують: співпраця з лісівниками їм дуже цікава. Пригадують, що найбільше на посадці лісу всім запам’ятовуються пікніки, які влаштовують лісівники. Смажені в лісі на рекреаційному пункті сало з картоплею – найбільші ласощі.

– Лісівники до нас дуже щедрі. Ніколи не залишають без солодких подарунків. Не лише у свята, – каже Артем, старший брат якого вже став студентом Шацького коледжу.

Петро Антонюк зі свого боку доповнює таку позицію своїх учнів. Каже, що діти й справді дуже тішаться співпрацею з лісівниками. Тому що працівники лісового господарства не лише вміють зацікавити святковими поїздками та солодкими подарунками, а грошовими винагородами за участь і перемогу в творчих конкурсах.

«Такого ніде більше немає. Це для сільських дітей – а саме вони у переважній більшості є учасниками шкільних лісництв – одна з небагатьох можливість заробити перші гроші власними силами. Тому ми активні учасники всіх конкурсів, які проводяться на рівні району та області. А це – і конкурси творів та малюнків, і на кращі новорічні іграшки, годівнички та багато іншого», – додає Петро Антонюк.

Інспектуємо ділянку у Головнянському ліництві. Сосни уже майже в ріст хлопців. Берези взагалі набрали висоту. Рівні рядочки тішать око не лише спеціалістів, а й усіх, хто потрапляє на цю ділянку. Очевидно, що скоро тут буде гарний молодий ліс.

– Наші діти дуже вправно орудують мечем Колесова. Таких професійних помічників запрошують навіть на допомогу у сусідній лісгосп. Тут молодші діти навчаються від старших, досвідченіші та відповідальніші проводять інструктаж і контролюють виконання. Наставником хочеться стати кожному, тож і стараються з усіх сил, – не приховує гордості Петро Антонюк.

Не менше захвату викликає і робота, проведена на території школи. Тут також з допомогою лісівників провели озеленення, посаджені рідкісні рослини.

Родзинкою є молодий фруктовий сад площею 15 соток. Разом із лісівниками у школі провели акцію – кожен клас висаджував свій рядок. Тепер дбають про нього. Крім того, діти омолодили старий сад, який створювали ще їхні батьки.

Учні дуже зацікавлені і піклуються про кожен саджанець. Адже все створювали власними руками. Крім того, каже вчитель, діти таким чином навчаються доглядати за деревами, освоюють ази садівництва та лісівництва на практиці, тут же проводять уроки щеплювання.

Є на території школи і невелика площа із лісовими видами. Керівник шкільного лісництва навіть намагається «насіяти» на цій площі грибів – розсипаючи їх залишки від чищення серед висаджених дерев. Розповідає, що про такий досвід чув від колег.

Також у школі започаткували традицію дарувати дерево від випускного класу, яке також висаджують на території.

Вихованці лісництва пишаються не однією нагородою – як на районному, обласному, так і всеукраїнському рівнях. Підтримку постійно надає лісгосп. Нещодавно лісівники подарували шкільному лісництву сучасний мікроскоп – це дозволяє вдосконалювати знання та покращує процес вивчення, робить його цікавішим.

Звісно, є у добірці колекція насіння, гербарії – діти частенько самостійно влаштовують собі взаємоіспити. Мають чимало друкованої спеціалізованої літератури – це допомагає у написанні наукових робіт. Саме тому, що основою досліджень є власні спостереження та друкована наукова література, а не Інтернет, діти нерідко перемагають у таких конкурсах.

– За останні 5 років 23 дитини продовжили своє навчання у спеціалізованих лісівничих закладах, – гортаючи альбоми, зазначає Петро Антонюк.

І таке завершення розмови стає чи не найкращим підтвердженням дієвості та важливості співпраці лісівників із молоддю, що на Волині – завдяки незмінним пріоритетам начальника управління Олександра Кватирка – значно набрала темпів у розвитку останніми роками.

 

 

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*