Любомльчанка шиє ексклюзивну брендову постіль з вишивкою (ФОТО)

Молода любомльчанка полишила перспективну добре оплачувану роботу і присвятила себе справі, про яку мріяла — шиттю.

Людмила Самолюк, жителька Любомля, до своєї мрії крокує останні півтора року. Дівчина вирішила присвятити себе шиттю, і треба сказати, що це їй вдається,  адже за порівняно невеликий часовий проміжок вже має коло постійних замовників, які схвально відгукуються про її роботу й охоче замовляють продукцію, знану як бренд «Esterhome», кожен комплект якої створений з любов’ю до своєї справи і з повагою до клієнтів.

Щоправда, до улюбленого заняття прийшла не одразу: спершу було навчання у Вищій школі управління та адміністрування у польському місті Замость, далі — здобуття кваліфікації магістра у галузі логістики в Академії національної оборони (Варшава). Після здобуття освіти п’ять років працювала у Львові менеджером з продажу лакофарбових виробів.

«Мене все влаштовувало: робота, житло, хороша зарплата, — ділиться Людмила, — та при цьому не давала спокою мрія шити. — Певно, любов до шиття я успадкувала від бабусі — вона була передовою швачкою на Любомльському промкомбінаті. Бабусині золоті руки шили гарний одяг, а також постільну білизну, яку оздоблювала мереживом.  А я з дитинства любила спостерігати за процесом створення цієї краси. Мабуть, відтоді бере початок моя мрія».

Одного прекрасного дня наша співрозмовниця сказала собі: «Або зараз, або ніколи, інакше мрія так і лишиться мрією!» і вирішила записатися на курси крою і шиття у Львові. Пригадує, займатися їздила після шостої вечора, коли позаду був нелегкий робочий день. Лишень дорога в один бік займала годину.

«Та щойно потрапляла на заняття, — каже, — втому, немов рукою знімало — там я відпочивала».

Певний час ще були вагання, чи варто полишати стабільну роботу і джерело доходу і йти в невідомість. Втім, як мовиться, шлях довжиною у мільйон кроків не пройдеш, не зробивши першого кроку. У швейній справі Людмила вирішила стартувати з пошиття постільної білизни.

«Здебільшого цю продукцію у нас випускають із принтами (зображенням — авт.), просто набитими на матеріал, — каже дівчина, — Якби я взялась шити таку постіль, то, звісно ж,  не змогла б конкурувати із потужними виробниками. Мені ж хотілося створювати ексклюзивний товар — мінімалістичний, лаконічний, але із родзинкою, щоб він, окрім головного призначення, ще й слугував доповненням до інтер’єру кімнати. Обдумавши безліч варіантів, вирішила зупинитися на однотонній постільній білизні, із вишивкою зазвичай такого ж кольору».

Серед найважливіших питань, яке постало перед майстринею на перших початках — пошук тканин: потрібно було знайти натуральну якісну без використання шкідливих барвників. Методом проб і перевірок зупинила свій вибір на турецькому сатині, ранфорсі, а також використовує польську бязь для дитячої постільної білизни.

Головний принцип роботи — індивідуальний підхід до кожного клієнта.

«Разом обираємо тканину, узгоджуємо колір, візерунок, продумуємо, як дизайн постільної білизни гармоніюватиме з інтер’єром, — розповідає Людмила. — Усі необхідні матеріали — тканину, нитки, ґудзики, кнопки тощо — замовляю через Інтернет. Так само через «мережу» купую дизайн вишивок. Маю вишивальну машину, яка з електронного флеш-накопичувача зчитує зображення і вишиває на тканині».

Недарма мовиться, що майстерність і продуктивність роботи приходять з досвідом. Приклад нашої співрозмовниці у цьому плані не виняток. Скажімо, якщо перший комплект постільної білизни майстриня шила два тижні, то нині для цього потрібно в середньому від одного до трьох днів. — Все залежить від наявності необхідних матеріалів та складності вишиваного орнаменту.

Дівчина зізнається, що обмежуватися пошиттям лише постільної білизни не збирається — планує з часом шити аналогічну дитячу продукцію, а далі розширити асортимент до скатертинок, серветок, словом усього, що стосується домашнього текстилю.

«Тішуся, коли моя робота викликає у когось приємні емоції, це дає додаткову мотивацію, окрилює. Звісно ж, щиро дякую батькам, які всіляко підтримують мене в улюбленій справі — без цього у мене б точно нічого не вийшло, — каже Людмила. — Ми працюємо не тільки для того, щоб  заробити гроші, а й отримувати задоволення від своєї роботи, принести радість іншим, а ще — реалізувати себе. Думаю, для кожної жінки це важливо. Саме тому у Міжнародний жіночий день разом із побажаннями міцного здоров’я, щастя, кохання я щиро зичу усім жінкам, щоб у кожної з них у житті була можливість реалізувати себе, втілити свої мрії у життя».

Сергій МАРИНЬОХА.