Яких змін чекають жителі Штунської сільради після виборів керівника ОТГ?

Серед мальовничих поліських лісів та річок Неретва і Західний Буг розкинулося п’ять невеликих сіл – Штунь, Замлиння, Терехи, Приріччя та Висоцьк, які об’єднані у Штунську сільраду.

Це одна із шести сільських рад Любомльщини, які увійшли до новоствореної Вишнівської ОТГ, де вже 30 квітня обиратимуть очільника та депутатів, – повідомляє Інформаційне агентство Волиніські новини.

З яким настроєм чекають на зміни жителі Штунської сільради та як господарює їхній голова Олександр Зінчук, який є одним із претендентів на керівника ОТГ? Мали нагоду відвідати ці населені пункти разом із депутатами Любомльської райради Миколою Троцем та Богданом Малиновським, які приїхали сюди детальніше вивчити місцеві проблемні питання.

СМІТНИК БІЛЯ КЛАДОВИЩА ТА ДИТСАДОК У ШЕВЧЕНКІВСЬКІЙ ХАТИНІ

З траси «Володимир-Волинський – Любомль» звертаємо ліворуч за автобусною зупинкою «Штунь», де автомобіль починає підскакувати на горбах та ямах звивистої сільської дороги.

Передобідньої пори в Штуні не надто людно: відсвяткувавши Великдень, селяни поспішають впорядкувати місця вічного спочинку рідних на кладовищі. Тож прямуємо спершу туди, сподіваючись поспілкуватися з місцевими жителями та подивитися, чи вдалося там відремонтувати паркан і браму, як це було вирішено ще місяць тому на зборах селян. Утім тут на нас чекало перше розчарування – погнутий і подекуди ледь не до землі похилений паркан, невеликі стихійні сміттєзвалища нав­коло та кілька заклопотаних місцевих, а можливо, і немісцевих жителів, не надто охочих до спілкування.

Далі рушаємо до однієї з освітніх установ, де виховуються та зростають місцеві малюки, – Штунського ДНЗ. Виритий перед будівлею рів, у якому стоїть каламутна вода, та невеличка дерев’яна кладка, що хитається під ногами, – такий шлях щодня долають батьки разом з двома десятками малюків, які відвідують садок «Веселі дзвіночки». Як згодом з’ясувалося, саме цей рів нібито тримає «болото, яке підступає до будівлі». Ще віддаля помітно, що штунський дитсадок, зведений у далекому 1944 році як сільська школа, нині більше схожий на таку собі шевченківську хатину з пластиковими «євровікнами».

Щойно переступаємо поріг, одразу ж у ніс вдаряє характерний запах диму – дитсадок опалюється дровами, а їсти малюкам варять також у печі-грубці (там саме докипав борщ). Нас дещо знічено, але привітно зустрічає завідувачка «Веселих дзвіночків» Оксана Виш­нер. Молода спеціалістка лише рік працює на цій посаді і щиро сподівається, що обіцянки районної та місцевої влади перенести дитсадок у приміщення будинку культури таки буде втілено у життя.

– Ми тут можемо тільки трохи побілити й щось підфарбувати – ось і весь ремонт. Щоліта нам на це виділяють певні кошти з бюджету, допомагають також і наші батьки. А серйозніших ремонтів у нас ніколи не було. Добре, що хоч два роки тому поміняли більшість вікон на енергозберігальні, а то у нас тут вітер гуляв, а на кухні вода інколи замерзала, – розповідає повар Галина Карпюк, яка майже три десятки років працює у садочку.

Депутатам вона охоче демонструє свої «володіння». Саме на кухню припадає найбільш проблемна частина даху, який увесь час підтікає. Посіріла від постійної кіптяви та сажі стеля, підбита звичайними тирсоплитами, деякі з них, здається, от-от упадуть на голову. На підлозі не краща картина: пані Галина бідкається, що часто зачіплюється за стару плитку, яка просто розсипається під ногами.

Одразу за кухнею – невеличкий кабінет завідувачки, який більше схожий на кімнату в музейній садибі. Після того як списали старенький комп’ютер, жодної оргтехніки у садочку не залишилося, тож про те, щоб роздрукувати якісь навчальні та дидактичні матеріали, годі мріяти. Районний депутат Микола Троць порекомендував завідувачці ДНЗ написати звернення на його ім’я з проханням придбати для садочка будівельні матеріали та нове кухонне приладдя.

СІЛЬСЬКА МЕДИЦИНА НА ЗАМКУ

Прямуємо далі до села Замлиння, яке є справжньою окрасою Штунської громади.

Заїхали ненадовго на екологічну ферму, де нам провели екскурсію господарством, яке вже другий рік інтенсивно розвивається на теренах Любомльщини. Є на території підприємства і власна сироварня, де виробляють козячий та коров’ячий сири, поки що у невеликих обсягах і не для продажу, але згодом планують наростити обороти.

Працівниця сироварні Олена Павловська вже протягом року щодня доїжджає на роботу із сусіднього Висоцька. Каже, задоволена тим, що має роботу недалеко від дому, адже із працевлаштуванням на території Штунської сільради сутужно.

– Добре, що у Штуні не так давно відкрилася меблева фірма, то чоловіки мають куди піти. Жінки ж влаштовуються у рекреаційний центр релігійної місії «Карітас-Спес» покоївками та прибиральницями. Також популярним місцем для працевлаштування у нас є лісгосп. Для реш­ти ж єдиний вихід – заробітки за кордоном, – зазначає молода жінка, нарізаючи гостям ароматний дозрілий сир для дегустації.

На зворотному шляху заїжджаємо до чи не єдиної соціальної установи в селі – Замлинського фельдшерсько-акушерського пункту, що розташований поряд із напівзруйнованою будівлею колишньої школи. На жаль, ознайомитися з особливостями сільської медицини нам так і не вдалося, адже на дверях медичного закладу висів добротний замок, а крізь нові енергозберігальні вікна побачили характерний для незавершеного ремонту безлад. І жодних оголошень із графіком роботи. Запитуємо у старшої жіночки з тростинкою, яка саме проходила повз, чи працює взагалі їхній ФАП. Як з’ясувалося, лише два дні на тиждень жителі села можуть отримати медичну допомогу чи консультацію – по п’ятницях та вів­торках.

– Лікар у селі має бути цілодобово, але, оскільки завідувачка ФАПу доїжджає до нас з іншого населеного пункту, то замлинцям уколи робить колишня лікарка районної лікарні, яка нині на пенсії, – розповідає пані Марія.

Слово за словом зайшла мова про місцеві проблеми та надії. Жінка поскаржилася, що вже довгий час не розв’язують проблему, яку порушували на останніх зборах селян, пов’язану зі старою тополею, що стоїть при дорозі на виїзді із Замлиння. На височезному дереві, повністю всіяному омелою, одна з гілок надломлена і загрожує колись-таки гепнутися на землю. Голова сільради пояснив селянам, що розв’язання цієї проблеми не належить до його компетенції, мовляв, це справа дорожньої служби.

Є негаразди у селі, за словами пані Марії, і з вивезенням сміття та ремонтом доріг, які постійно розбивають лісовози.

ШІСТЬ ТИСЯЧ КНИГ – В АВАРІЙНОМУ БУДИНКУ КУЛЬТУРИ

Поїздивши трохи селами Штунської сільради, ми мали чимало запитань до тамтешнього голови Олександра Зінчука, кабінет якого – в частині приміщення будинку культури, який з першого погляду схожий на такий, що взагалі не використовується за призначенням: пошкоджені вхідні двері, діряві сходи та вікна без шибок. Тут на нас чекало чергове розчарування – ще один добротний «амбарний» замок цього разу вже на дверях сільради. У пошуках хоча б однієї живої душі піднімаємося сходами на другий поверх, де панує особлива атмосфера: облуплені та уражені грибком стіни, безлад та бруд. Раніше у цьому приміщенні була колгоспна контора, а нині тут хочуть облаш­тувати дитячий садочок та ФАП. Уже ніби є і проектно-кошторисна документація, розрахована на близько 10 мільйонів гривень (вартість усіх відновлювальних робіт). Перекриття лише покрівлі коштує півтора мільйона гривень.

Пані Ніна на робочому місці не скидає верхнього одягу, адже з опалювальних пристроїв тут лише електричний калорифер. Запитуємо, де ж зараз працівники адміністрації сільради, на що отримуємо відповідь: секретар саме вийшла на обід, а голова у відпустці.

ЗВІТУ ГОЛОВИ НЕМАЄ

Враженнями від побаченого у Штунській сільраді поділилися районні депутати. «Скільки років живу, ще не бачив такого жахливого дитячого садочка. Вважаю, що у Штуні бракує доброго господаря, адже якщо зараз заїхати у Вишнівську сільраду, то там скрізь порядок, з усього видно, що роботу організовано правильно», – зазначив депутат від Аграрної партії Богдан Малиновський.

«Нещодавно мені привезли звернення з села Бережці щодо ремонту спортзалу в місцевій школі, яке я скерував до відділу освіти. Як з’ясувалося, спортзал у школі досі не відремонтований, бо директор жодного разу не звертався по допомогу. Схожа ситуація і в Штуні, де чомусь сидять і чекають, що хтось прийде й усе їм зробить», – додав депутат від УКРОПу Микола Троць.

Утім несправедливо було б не запитати думки щодо розвитку громади у голови Штунської сільради, тож контактуємо із Олександром Зінчуком телефоном. На жаль, знову невчасно.

«Стан багатьох наших сіл дуже занедбаний. Наприклад, мені вперше за 25 років у Штунській сільраді вдалося домогтися ремонту 800 метрів дорожнього покриття. Місяць тому звітував перед громадою – торік наш бюджет склав 471 тисячу гривень, стільки ж було витрачено», – зазначив сільський голова Зінчук.

Хотілося, звісно, ознайомитися детальніше зі звітом пана Олександра, але цього документа немає у вільному доступі.