Акція почалася 18 грудня 2000 року, а масовими сутичками 9 березня 2001-го фактично завершилася.
Після цього активність опозиції пішла на спад – її учасники стали готуватися до нових акцій протесту, де насильство не було б головною складовою.
Своїми спогадами про тодішні події поділився народний депутат Ігор Гузь на своїй сторінці у Facebook.
“Не віриться, що з того дня вже минуло 17 років, все було ніби вчора: приїзд до Києва волинського студентства, покладання Кучмою квітів до пам’ятника Шевченку, штурм міліцейських кордонів, бандерівські пісні…”, – ділиться спогадами нардеп.
“Всім учасникам тих подій щиро тисну руку! Саме там, як певно і десять років перед цим на ґраніті, народжувалася і Помаранчева революція і певно й Революція гідності. Тримаймося і не здаваймося!
p.s. Додаю мою статтю написану декілька років тому саме про ті події –goo.gl/wwbGGk
А тим хто хоче пригадати або ж відкрити для себе події тих часів, прошу переглянути документальний фільм за авторства Andriy Shevchenko“Обличчя протесту”, – пише Ігор Гузь.
Залишити коментар