Влада Нововолинська 22 роки поспіль закриває очі на потребу відремонтувати дорогу на вулиці Дорошенка. Місцеві жителі, працівники підприємств та власники гаражів, які розташувались тут, люб’язно попросили Віктора Сапожнікова та його свиту відвідати «американські гірки» і пояснити на що йдуть їхні податки та чому ніхто не береться за ремонт дорожнього покриття. Однак, на їхнє запрошення ніхто так і не відреагував.
Вулиця Дорошенка розташована при в’їзді у Нововолинськ і пролягає від вулиці Луцької до села Верхневе. Тут, окрім приватних житлових будинків, працює автостоянка №5 ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів», величезний гаражний кооператив, кілька промислових підприємств, і терикон шахти №4. Щодня цією дорогою ходять-їздять сотні людей. Однак дорожнє покриття вщент знищене. Подекуди баюри сягають 15-20 сантиметрів завглибшки. Тож пробите колесо, погепані диски, розбита ходова чи зірваний міст – для автомобілістів справа буденна.
«Я тут працюю вже 22 роки і дороги тут ніколи не робили. Дорога була тільки в ті часи, коли працювали шахти, коли був склад вибухових речовин. Зараз тут розташована стоянка і гаражний кооператив. Оці 100 метрів дороги до залізничного переїзду просто в жахливому стані – справжні «американські гірки». Кожен день тут поломка на поломці. Скільки вже тут наші хлопці перебили машин. Неможливо їхати по тих ямах. А як дощ піде, чи сніг ляже – то взагалі жахіття. Але нікому немає діла», – скаржиться керівник автостоянки Іван Ващак.
За його словами, дорога на балансі міської ради, однак фактично за гаражними кооперативами вона вже відноситься в підпорядкування Іваничівського району. Тим не менше, тут великий транспортний потік, адже це важливий відрізок дороги, якою користуються місцеві мешканці і тисячі автомобілістів.
«Дорога ця на балансі міської ради. Ми неодноразово звертались до мерії і просили: «Зробіть нам дорогу». Люди пропрацювали все життя, платили податки і зараз тут багато гаражів і підприємства, а добираються усі незрозуміло як. Коли йде дощ взагалі проїхати неможливо. Але в міської ради відповідь одна: «Ви стоянка, отримуєте за це прибутки, ото й робіть собі самі». За стільки років тут дороги так і не зробили. Щоправда, перед виборами Сапожніков лопаткою тяп-ляп підсипав пісок і на тому все», – нарікає представник ініціативної групи Едуард Суднік.
Побачивши скупчення людей, до ініціативної групи приєднався чоловік на велосипеді. Каже – працює на швидкій і для них цей відрізок дороги став просто пекельним.
«Люди добрі, я працюю на швидкій і скажу, що це жах. Ми ж не просто катаємось тут – це маса викликів, це екстрена медична допомога. Як я можу за 10 хвилин залетіти на виклик? Там далі ще два села. Це сотні і тисячі людей. Ви ж розумієте, що є такі виклики, коли треба рятувати життя, коли важлива кожна секунда і кожна хвилина. А я пів години їду по цих ямах», – розповідає працівник швидкої.
Разом з тим, представник спілки автомобілістів Іван Ващак зауважив, що дорогою часто їздить важковаговий транспорт, часом і 40-тонні вантажівки.
«Цю дорогу часто використовують для важкої техніки. Те саме ТОВ «П’ятидні», адже тут багато їхніх земель. Так само і терикон – техніка ходить більше 40 тонн. А ця дорога не розрахована на таку велику вантажну техніку. Навіть жодного обмежувального знаку немає», – зауважив Іван Ващак.
«Наш кооператив розташований за переїздом, але я вам скажу, що тут дороги немає до самого села Верхневого. Це знущання над людьми і над автомобілями. За оренду землі чи за гаражі – плати. Тут вбивай машину. Нею ж користуються не хтось з Луцька чи Києва, цією дорогою користуються мешканці міста. А це платники податків. То чому за їхні кошти не можна відремонтувати той шматок дороги? Ті нещасні 100-200 метрів?» – обурюється представник кооперативу Григорій Макарук.
Як розповідає член ініціативної групи Едуард Суднік, ціна питання за попередніми підрахунками – 600 тисяч гривень.
«Робили дорогу Жовква-Ковель і цих 100 метрів не могли зробити? Тут максимум 600 тисяч треба, щоб зробити нову дорогу. Не треба тут робити 10 метрів ширини дороги. Можна зробити 5-6 метрів. Гаражний кооператив належить ще до Нововолинська, а далі пішов Іваничівський район. Там не хочуть брати цю дорогу на баланс, а Нововолинська влада відмовляється навіть цих 100 метрів полатати, якими найбільше користуються місцеві мешканці. Тут місцеві хлопці і самі хотіли латати, але міська рада знову ж таки сама не дає на це дозвіл», – обурюється Едуард Суднік.
Як розповіли представники ініціативної групи, місцеве підприємство з переробки вторинної сировини «Вторчермет» мало намір власними силами та своїм коштом підсипати та відремонтувати дорогу, адже тут постійно курсує їхній транспорт. Однак міська рада заборонила їм робити це.
«Ми звернулися в міську раду з питанням: хто нам заробить ті ямки, і хто буде ремонтувати наші машини? Нам сказали – робіть самі. А потім діалог був такий:
– Ми висипимо породу, вкатаємо тверде покриття.
– Не можна у жодному випадку, бо ця дорога на балансі Нововолинська. Ми самі знаємо, як її робити.
– Ми зробимо дорогу за свій кошт.
– Робіть.
Тільки привезли породу, ямки позасипали – до нас відразу з міської ради 100 питань:
– Хто висипав дорогу?
– Де взяли породу?
– Чого ви привезли?
– Хто вам дав дозвіл?
– Прибирайте!
І ми мусили розгорнути. Самі техніку наймали і розгортали. А я думаю так: якщо не допомагаєте, то вже хоч не заважайте», – розповідає представник підприємства «Вторчермет» Олексій Усик.
«Нам якось у міській раді закидали, от ви спілка автомобілістів – ви собі і робіть за свій кошт. Ми громадська організація, хай почитають статут. «Всеукраїнська спілка автомобілістів» – неприбуткова організація. Податки з усіх деруть максимум, а зробити дорогу не можуть. Але ж ми самі отут усі, хто зібрався, були готові долучитись до фінансування по власній ініціативі. Перед виборами тут колись була нарада виїзна. Зібралися всі: мер, заммера, директор асфальтного заводу, автодорожники, комунальники. Я просив зробити дорогу. Я навіть просив рахунок – ми б допомогли з грошима, трохи оплатили б. Але нам так і не дали дозволу. Влада нічого не робить і нам не дає», – нарікає керівник автостоянки №5.
«Я не хочу нікого рекламувати, але бачу, що нам треба звертатись до Гузя, щоб він втрутився і допоміг вирішити це питання, бо місцева влада нас не чує. Віктору Борисовичу до цього нема діла. Поки ми не будемо стукати в кожні двері – з цією дорогою нічого не буде», – переконаний Едуард Суднік.
На тому збори і завершились. Ініціативна група вирішила підготувати та подати два звернення за підписами представників місцевих підприємств та гаражних кооперативів Віктору Сапожнікову, який 22 роки закриває очі на проблему дороги на вулиці Дорошенка, та нардепу Ігорю Гузю з проханням втрутитись в ситуацію.
Залишити коментар