Апокаліпсис по-ягодинськи

18.03.2016 / Статті

Лучанка Оксана Цимбалюк, яка тривалий час мешкає за кордоном, вчергове перетинаючи кордон України та Польщі в пункті пропуску “Ягодин”, отримала порцію незабутніх емоцій, з якими поділилася у Facebook.

Публікуємо її допис без змін і правок:

Скільки разів проходжу одну і ту ж ситуацію, і після всього не має навіть сил описувати. Зараз напишу, бо вже не можу це в собі втримати.

Нарешті я приїхала до Луцька. Дорога додому, з одного боку, це завжди неймовірна радість, а з іншого – кошмарний сон. Мова йтиме про наші митні пункти пропуску. Їхала з татом вантажівкою. Пробула в чергах 12-14 годин. Черги фіктивні, зроблені штучно через небажання наших митників відпрацьовувати свою зарплату та через їхнє бажання косити бабло і ще більше вкорінювати в Україні корупцію.

Митниця – це найбільша ракова пухлина корупції. Скільки відмивається грошей…Знаю, що той, хто їде закордон один раз в рік, ніколи не зрозуміє мене і тисячі інших, але те, що побачила вчора, мені здалося апокаліпсисом (хоча для водіїв це щоденність).

Тема І: Фіктивні черги. МПП «Ягодин».

Мова йтиме про вантажівки. Спочатку в сторону Польщі. Є дві черги: одна для тих, хто «на пусто» і для завантажених. Ще є «рефи», які возять морожені овочі, фрукти і м’ясо – вони йдуть тим пасом, що і автобуси без черги.

Заїзд для всіх один. Під’їжджаючи до брами, до водія підходить прикордонник і дає талончик. Зараз він робить так само, але йде в глиб черги і питає у водія в черзі «на пусто», що везете. Дуже дивно, таке питати. Тобто в цій черзі стоять завантажені, які платять ± 400 гривень і проїжджають швидше, аніж їхні колеги, які чекають в середньому дві доби. Разом із прикордонником в формі ходить цивільний і збирає касу. Суть в тому, що ті водії, які їдуть пустими за товаром, стоять по 5-10 годин в черзі, а сам кордон проходять за хвилин 20-ть, і черги, як такої для них не має, бо через відсутність вантажу не має що перевіряти. Я так їхала вже не раз. І коли ти обурюєшся, то прикордонник тупо розвертається і йде, а водії, які заплатили мотивують свій проїзд тим, що дали бабло. Також черги є через те, що митниця просто не працює. В них перезмінка дві години, або треба попити кави.

Вчора, вже виїжджаючи вночі з митниці, я побачила апокаліпсис по-ягодинськи. На всій ширині дороги (і на зустрічній також) стоїть тьма машин, що яблуку не має де впасти. Черга на кілометри. Поміж прикордонників купа людей, які сваряться, автівки об’їжджають одна одну, сміття всюди, дальнобійні машини сигналять. Нехай живе митниця!

ПО-ПЕРШЕ, я не знайшла сайту МПП «Ягодин». Кажуть, є гаряча лінія, щоб дзвонити, але номеру теж не побачила. Якщо маєте – дайте, будь ласка.

ПО-ДРУГЕ, куди і кому можна писати скарги, пропозиції, звертання? Спочатку думається, що це не допоможе, але ж лінуюся пробувати. Включивши в собі «тошнотіка» можна чогось добиватися.

ПО-ТРЕТЄ, ну не може ж це тривати вже так багато часу. Тисячі водіїв щодня їздять. Уявіть, що коли ти стоїш в черзі ти не можеш спати, бо тобі треба на пару метрів постійно під’їжджати. Найгірше ночі. Це такі нерви і виснаження.

ПО-ЧЕТВЕРТЕ, який сенс роботи нардепів, які їздять до Польщі налагоджувати співпрацю, не роблячи нічого з тим, що відлякує іноземців їхати до нас. Мова звісно ж про черги і корупцію. Потому пишуть голосні пости у Facebook і на сайтах про свою роботу. Де вона? Ще один новий митний пункт пропуску не змінить ситуації, а навпаки збільшить цінову політику хабарів і потовщить гаманець певних людей.

Тема ІІ: Не будь рагульом!

Хочеш змінити щось на краще – почни з себе. Побачити як люди поводять себе на кордоні в чергах – зрозуміти, яка це країна. Кинути під ноги недопалок, плюнути, послати когось на три букви, влізти не в свою чергу, аби обігнати ОДНУ машину, перегородити тобі дорогу, щоб нагло втиснутися спереду…і ще тисячі прикладів.

Дорога в Україну. Черга для вантажних машин виглядає трохи по-іншому, аніж в легкових. Ти в’їжджаєш «до поляка», проходиш кругову чергу, потім вага, а потім стаєш в ряд на оформлення. Потому теж по черзі під’їжджаєш під навіс і йдеш оформлятися. Водій оформляється 20-30 хв. Потому нова черга, аби виїхати «від поляка» через шлагбаум, а потім на міст, а потім вже «до українця» і все наново. Описуючи все це виглядає легко, але в нас зайняло 10 годин! Тому що українська митниця тупо не працювала, і дорогу заблокували.

Окрім цього всього, кожен водій по-хамськи пхається, дзеркала б’ються, всі матюкаються, зляться і хочуть бути першими. Цього всього б не було, якби кожна з приймаючих сторін працювала без кави, незапланованих перерв і чітко за графіком.

Їхали ми своїм «вантажним» рядом, як якесь хамло в автобусі ледь не підкосило і не всунулося туди, куди йому взагалі не належить пхатися. Додам, що черга на легкові швидше йшла і на мосту, між кордонами, автобуси їдуть разом із легковими. За 5 хв рушили автівки і той водій, проїжджаючи поруч зупинився і щось нам кричав і тикав пальцями. Дитячий садок!

Я сиділа в машині, не знаючи куди вже себе подіти, і все частіше в мене траплялися когнітивні дисонанси від всього, що відбувалося. Потому, на мосту, ми довго стояли, бо якісь рагулята пасажирськими бусами стали в нашу чергу просто постояти. Один із них в нас ледь не врізався, бо ж з’явилося вільне місце. Господи, я думала це ніколи не закінчиться. Так-сяк ми доїхали на український кордон, тато пішов оформлятися (і це тривало не 20 хв, як на польському кордоні, а понад дві години).

Приїхавши на кордон о 12 дня, ми виїхали фактично о 12 ночі.

Знаєте, багато позитивного сталося за останні роки, але в рази більше негативу залишилося. Люди не хочуть виходити із зони комфорту і змінюватися. Кожен хоче бути королем всього. Я реально не знаю чи це зміниться. Батьки виховують своїх дітей в таких ж кліматах, і все те хамство так просто не зникне.

Джерело

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*