За легендою, коли світ був лише голою сірою землею та мінливим океаном, кожна його частина мала одержати собі або родючі землі, або повні риби водойми, або приголомшливої краси міста.
От тільки роззява, який ходив по світу з величезною торбою цих набутків, випадково розсипав майже всі на одному з берегів Адріатичного моря, – пише “Українська правда. Життя”.
Так і з’явилася на світ Чорногорія, де море і гори, густі ліси, запаморочливо блакитні озера, на вигляд лялькові міста і люди, які вірять у цю легенду створення своєї країни.
А навіть якщо не вірять – все одно розповідають її мандрівникам.
Чорногорців вважають лінивими й не здатними сповна використовувати природні дари своєї країни – вони часто стають персонажами анекдотів і, схоже, самі не проти підсміюватися над собою.
Напівжартома, а значить і напівсерйозно, говорять про існування правил життя неквапливих місцевих мешканців.
Ці заповіді чорногорців жартівливі, їх не варто сприймати за істину, але “Українська правда. Життя” зібрала деякі з них, щоб налаштувати охочих на літній відпочинок у цій країні.
1. ЛЮДИНА НАРОДЖУЄТЬСЯ ВТОМЛЕНОЮ І ЖИВЕ, ЩОБ ВІДПОЧИТИ
Що-що, а жити, не набираючи обертів, чорногорці вміють. “Хто спішить, той спотикається і падає”, – вважають вони.
Мандрівники ж літню подорож зазвичай планують на узбережжі Адріатичного моря, де найпопулярнішими місцями відпочинку є Будва, Котор, Тіват, два невеликих курортних селища Бечічі та Рафаїловичі за 4 км від Будви, а також містечко Герцег-Нові.
Аеропорти у Чорногорії є в містах Тіват і Подгоріца.
Туристичні компанії організовують трансфери від летовищ до курортних місць, а тому, хто планує подорожувати своїм ходом, доведеться подбати ще й про дорогу з аеропорту.
Доїхати самому можна на автобусі або таксі. Наприклад, проїзд в автобусі з Тівата у Будву обійдеться приблизно у 3 євро. Варто пам’ятати, що вночі вони не курсують.
На таксі ціна вища (20-25 євро), хоча теж не все так просто. Відпочивальникам краще знати, де вони спинятимуться, і не сподіватися лише на назву вулиці й номер будинку.
Річ у тім, що під час курортного сезону на узбережжя з’їжджаються чорногорці з різних регіонів країни, щоб підзаробити. Якщо не дуже пощастить, то таксист, який везтиме у Будву, сам буде з Нікшича, а отже напевне запитає у вас, де розташовується, наприклад, вулиця Змаєва.
До того ж, назви вулиць постійно змінюються. Одна з таких у Будві, колись імені політика Блажо Йовановіча, тепер називається просто – Сьома.
Врешті, спинившись будь-де на узбережжі, є шанс побачити ледь не всю Чорногорію – під час автобусної екскурсії та круїзу Которською затокою, про які йтиметься пізніше.
2. КОЛИ БАЧИШ, ЩО П’ЮТЬ ТА ЇДЯТЬ – ПРИЄДНУЙСЯ
Чорногорська кухня не лишить байдужими любителів морепродуктів. Ті, кому до смаку перші страви, не будуть розчаровані місцевою чорбою на рибному або телячому бульйоні.
Візитною карткою будь-якого меню тут вважається пршут – копчений за спеціальною рецептурою свинячий окіст. Пршут можна скуштувати окремо, але як ще один шар у смажені стейки його також додають.
В асортименті кафе й ресторанів подорожувальники точно помітять впливи неподалік розташованої Італії на місцеву кухню.
Обираючи місце, де гарненько поїсти (а інакше не вийде – порції тут чималі), варто зважати на можливості свого гаманця.
Наприклад, у Будві найдорожчі заклади – поблизу Старого міста та на його території. Трохи більше, ніж у середмісті, коштуватимуть обіди неподалік від пляжу, а чимдалі вглиб населеного пункту – тим ціни помірніші.
Тарілка пасти із морепродуктами у закладі в Старому місті коштуватиме близько 9-10 євро, ближче до пляжу – від 8, у кафе на центральній вулиці Медитеранській – 6.
Так само по спадній змінюватиметься ціна на чорногорську чорбу: від 6-8 євро у Старому місті – до 3,5 євро у закладі в житлових кварталах.
Продукти можна купувати й у супермаркетах, тоді ціна залежатиме від мережі.
Важливо знати про особливість місцевих ринків – вони не існують як питоме явище і створені спеціально для туристів. Ціни на фрукти й овочі там, відповідно, вищі, ніж у супермаркетах.
Наприклад, персики, за які магазинна ціна сягатиме 1,2-1,7 євро за кілограм, на ринку можуть коштувати 2 і більше.
Базари не такі поширені у Чорногорії частково тому, що у багатьох людей є свої господарства, де обов’язково росте виноград і фруктові дерева – для вина і ракії.
Будь-який путівник порадить мандрівникам скуштувати домашнього вина, особливо – червоних сортів винограду або з ягід ожини, чорниць чи малини.
На очах в емоційного чорногорця краще не замовляти лимонад до риби – він образиться, тому що “риба купається тричі: в морі, в олії та у вині”.
Шанувальникам міцніших напоїв краще не проґавити можливості випити інжирної ракії – на неї навряд чи вдасться натрапити в українських магазинах.
“Ракія – це не алкоголь, це ліки, – напевне почує у відповідь той, хто киватиме “ні” на пропозицію хильнути. – Тут навіть лікарі використовують її замість спирту”.
Ласунам чорногорці точно запропонують скуштувати чорного меду. Темно-темно-коричневий і густий, його роблять із додаванням сиропу молодих гілочок чорної сосни. Кажуть також, чорний мед корисний людям із хворими бронхами та хронічним кашлем.
3. ПОЛЮБИ ЛІЖКО СВОЄ ЯК САМОГО СЕБЕ
Будинки у Чорногорії, якщо заплющити очі на нові блакитні готелі із вікнами від стелі до підлоги, мають дахи з червоної черепиці.
На запитання, чому так, хтось відповість, що треба шанувати споконвічні традиції, а інший скаже, що інших будматеріалів сюди просто не завозять.
Житло, яке пропонують туристам – це переважно готельні номери та апартаменти. Традиційно, близькість до моря, зручності у помешканні та послуги, які пропонує готель, вплинуть на вартість проживання у ньому.
Апартаменти – переважно невеличкі квартирки з кімнатою, де можна спати, передпокоєм, ванною і туалетом, кухнею та балконом, якщо пощастить.
Маленька кухня – суттєва перевага для тих, хто хоче зекономити на харчуванні й готувати сам або з різних причин має особливий раціон, якого треба дотримуватися.
Крім того, апартаменти можуть обійтися дешевше, якщо зробити вибір на користь ранкової прогулянки до пляжу й не шукати житла зовсім неподалік від моря.
Якщо простір має значення, чорногорці готові запропонувати і повноцінні квартири у середмісті.
Правило для всіх видів помешкання діє те саме: відстань до місця масового засмагання вплине на ціну не менше ніж те, наскільки заздалегідь мандрівник забронює собі житло.
4. ВІДПОЧИНЬ УДЕНЬ, ЩОБ УНОЧІ СПОКІЙНО ВИСПАТИСЯ
Пляжі на чорногорському узбережжі Адріатичного моря переважно з гальки – великої та дрібної. Але ті, хто любить прогулянки по теплому піску, можуть не перейматися – для них теж є місце.
Наприклад, найбільший пляж Будви – Слов’янський – переважно вкритий великою галькою, однак має фрагменти піщаного та дрібногалькового покриття.
Вхід на Слов’янський пляж безкоштовний, але більша його частина зайнята спеціальними шезлонгами й парасолями. Користування ними платне – якщо турист хоче споглядати блакить моря без втручання чужої спини попереду й обере перший або другий ряд, доведеться заплатити за місце 15 євро.
Шезлонги у третьому та четвертому ряді дешевші – 10 євро.
Ті, хто мають свою парасолю, або не бояться обгоріти з перших днів відпочинку, можуть засмагати на незайнятих ділянках, не сплачуючи нічого.
Через велику кількість відпочивальників цей пляж вважається найбруднішим на узбережжі, однак у нього є дві суттєві переваги.
Перша – море біля берегів помірно глибоке, тобто під наглядом дорослих недалеко від суші діти можуть безпечно купатися.
Друга – на цьому пляжі є спеціальний спуск до моря для людей в інвалідних візках. Це вимощена доріжка потрібної ширини з металевими поручнями, яка прямує просто до води.
Не менш популярний, однак все-таки менший за розміром пляж має назву Могрен. Він розташований під скелями у протилежному напрямку від Слов’янського. Вхід туди безкоштовний, але за шезлонг теж потрібно заплатити.
Море біля берегів Могрену глибше. Сам пляж поділяється на дві частини невеличким переходом у скелі. Вона, до речі, рятує туристів, які обгоріли. Після 5 години вечора сонце повертається так, що скеля його затуляє, тож затінок для тих, кому необхідна літня морська прохолода – гарантований.
Від Слов’янського пляжу на катері можна дістатися острова Святого Миколая. Там теж є пляж і невеличка церква, з якої після того, як місце принадило туристів, пішли усі служителі.
Невеликий острів розташований так, ніби “відірвався” від берега, а місцеві розповідають, що одна із його частин поступово віддаляється у море.
Побутує легенда, що Святому Саві терміново потрібно було попливти на кораблі, що ніяк не міг пристати до берега. Тоді він кинув камінь з берега у напрямку човна. В одну мить утворився острів і піщаний шлях до нього. Саві вдалося дістатися корабля і вирушити у мандрівку, а острів тепер вважають одним із найромантичніших місць будванської рів’єри.
5. ВІДТЕРМІНУЙ НА ЗАВТРА ТЕ, ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ СЬОГОДНІ
Наприкінці цього правила можна було б поставити три крапки і додати: “… але не відкладай мандрівки містами Чорногорії, її каньйонами та Которською бухтою”.
Старі міста, на зразок Будви, Котора й Херцег-Нові можуть похвалитися фортецями 15 століття із вузькими вуличками, старовинними церквами та сувенірними крамницями, а також безліччю легенд про своє заснування.
У переказі про назву міста Будва йдеться, що на березі рибальського поселення жив каменяр Марко. Його роботи настільки подобалися місцевим, що в жодному домі не обходилися без виробів майстра. Марко зустрів дівчину з дуже бідної родини і закохався у неї. Батьки були проти нерівного шлюбу, тож пара взялася за руки й стрибнула зі скелі у море.
Вони хотіли загинути разом, але перетворилися на двох риб. Побачивши диво, містяни в один голос скрикнули: “Dva će biti kao jedan!” (“Двоє будуть як один!”). Так із з’явилася назва міста, а на кам’яній стіні в цитаделі є зображення двох риб – символу Будви.
Відвідувачі старої фортеці намагаються торкнутися їх, тому що той, хто спіймає рибу за хвоста – буде мати міцну, мов камінь, любов.
Інша історія Будви та її найвідомішого пам’ятника – теж про любов і знову нещасну. Прямуючи на пляж Могрен, усі відпочивальники минають скульптуру дівчини-танцівниці.
Варіантів, хто вона і чому там “застрягла” – багато. Хтось вважає, що вона була балериною і чекала свого коханого вечорами сидячи на скелі. Інші заперечують – у неї немає пуантів і пачки, тож вона просто танцівниця. “Та ще й гола!” – додають треті, але всі сходяться на одному: дівчина закохалася у моряка і чекала його у Будві.
Моряк більше ніколи не повернувся. А щоб отримати особисте щастя, як від риб на стіні цитаделі, туристи намагаються повторити па танцівниці на уламку скелі або торкнутися її грудей – це безпечніше.
Залишити коментар