Роками-віками наш мудрий український народ осмислював, збирав й застосовував різноманіття засобів супроти хвороб-недуг і побутових негараздів.
Серед них бачимо практичний застосунок певних субстанцій і трав, що мали лікувальну силу, а також словесні «порятунки», що ними були замовляння.
Про це пише видання “Хроніки Любарта”.
Ті цікаві лінґвістичні конструкти, часто підсилені релігійною складовою, показують нинішньому люду особливості світосприйняття наших предків. Чи не у кожному селі ще й досі є старенька бабуся, яка, наприклад, вміло змовляє вроки, нашіптуючи при тому молитву.
Декілька таких замовлянь з часу першої половини ХХ століття оригінальною говіркою хранителів тих знань нині пропонуємо вашій увазі.
Так, жителька села Мельники Шацького району Г. Забродоцька розповідала:
«Мене вчив Юрко, е, шьобь пес ни кусав. Каже: «На Восиянській горі, там пристиг стоїть, там Госпоть сидить. Е… Госпоть сказав своїм учинкам: хто мою молітву знатиме, тог пес не кусатиме, і гад не сосатиме». І Очче наш проказати. І вже ни… ни буди. То я пробувала. Мене навчів. Як вже за силом бало йду й замру, поки я силом. Вже шьоб пес ни гавкав.
Залишити коментар