Директорка Радехівського сільського будинку культури Аліна Лойко працює на цій посаді порівняно недовго — з грудня 2012 року.
Однак, вона встигла здобути повагу й авторитет серед оточуючих. Це й не дивно, адже в селі культпрацівник завжди є рушійною силою всіх місцевих творчих акцій та проектів.
Про це пише видання “Наше життя”.
Стежиною, яка привела Аліну Лойко у галузь культури, стала любов до української пісні. Почала співати ще коли навчалася у школі, пізніше поповнила ряди місцевого народного аматорського фольклорного колективу «Перевесло», на репетиціях якого познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Володимиром. До слова, нині він художній керівник цього колективу. Відтак, в Аліни є не тільки надійний супутник життя, а й не менш надійний помічник у роботі, який завжди зможе підтримати.
Цікавий факт: освіти культпрацівника героїня цієї публікації не має, адже свого часу закінчила Володимир-Волинський сільськогосподарський технікум, де здобула спеціальність землевпорядника. Та, очевидно, потяг до народного мистецтва виявився сильнішим.
«Я вже і не уявляю себе в іншій галузі, — зізнається. — До речі, попри те, що не маю відповідного диплома, намірів здобути освіту працівника культури у майбутньому не полишаю».
Так вже склалося, що нині більшість сільських жителів, де б вони не працювали, змушені давати раду ще й домашньому господарству. Як казав один жартівник, винятком можуть бути хіба що населені пункти на кшталт Конча-Заспи під Києвом. В інших же селах ця тенденція стосується і педагогів, і медиків, і працівників культури. Тож сім’я Лойків — не виняток. Утримують корову, пару коней, четверо свиней, птицю. Цьогоріч на 60 сотках вирощували картоплю, понад гектар був засіяний зерновими. Запитую, а як же дають раду, адже буває, що в культпрацівника, особливо у переддень різноманітних свят, іноді й на сон часу не завжди вистачає.
«Дуже багато допомагає нам чоловікова мама, Марія Федорівна, за що я дуже вдячна їй, — каже Аліна. — Вона багато років очолювала Радехівський будинок культури, тож добре розуміє мої проблеми і завжди старається підсобити».
Безперечно, візитна картка кожного сільського будинку культури — місцевий фольклорний колектив. Радехівське «Перевесло», яке свій літопис веде від 1969 року — візитівка не тільки свого села, його добре знають у всьому нашому району і далеко за його межами.
«Дякую долі за те, що маю можливість працювати з таким чудовим колективом, який неначе одна велика родина, — каже Аліна Лойко. — Власне, його назва символізує те, що всі учасники пов’язані одне з одним своїми родинами. Тут співають батьки, діти, онуки».
Цікавлюся, чим ще відрізняється «Перевесло» від інших фольклорних колективів.
«Тут є декілька аспектів, — відповідає співрозмовниця. — Маємо великий досвід відтворення на сцені різноманітних українських обрядів: хрестин, родин, весілля, випікання короваю, обжинків, зажинків тощо. Нещодавно поповнили творчу програму обрядами, пов’язаними з відзначенням свята Івана Купала.
Щодо пісенного репертуару, то значну його частку становлять пісні, записані з вуст старожилів нашого села. Отож, маємо багато музичних творів, які знають тільки у Радехові. До речі, одна з моїх мрій — поїхати з «Перевеслом» на програму «Фольк-Music» і представити там автентичний радехівський репертуар».
Залишити коментар