Варшава – Ініціатива депутата Верховної Ради Олега Мусія ухвалити постанову про геноцид українців у Польщі в 1919-1951 роках опинилася серед головних новин у польських Засобах масової інформації.
Український політик підготував проект документа у відповідь на липневу резолюцію польського Сейму, в якій Волинську трагедію названо геноцидом ОУН-УПА щодо поляків. Про ідею українського депутата критично відгукнувся спікер польського Сенату Станіслав Карчевський. За його словами, було б «погано», якби Верховна Рада ухвалила резолюцію про геноцид, вчинений поляками.
Якої реакції можна сподіватися у Польщі, якщо український парламент підтримає ініціативу Олега Мусія? Про це Радіо Свобода запитало двох польських істориків – Казімєжа Вуйціцького та Анджея Росінського. Обидва беруть активну участь у внутрішніх польських дискусіях про відносини Польщі й України. Вуйціцький – представник польських ліберальних інтелектуальних середовищ, Росінський – консервативних.
Казімєж Вуйціцький каже, що він не здивувався б, якби українська сторона ухвалила симетричну відповідь на «волинську» резолюцію польського Сейму.
«Польську резолюцію я оцінюю як значною мірою однобоку. Ухвалення такого документа – це політичний жест, який свічить про певний польський патерналізм щодо України, – вважає він. – Ми не повинні собі таке дозволяти».
Вуйціцький сподівається, що українським парламентарям вистачить здорового глузду, щоби не ухвалити таку резолюцію, яка переведе польсько-українську дискусію про Волинську трагедію з історичної площини в політичну. «Якщо українська постанова буде витримана у відповідному дусі – зі збереженням усіх дотеперішніх декларацій про прагнення примирення, то вона може вплинути на те, що дві сторони почнуть дуже серйозно розмовляти на історичні теми. Я думаю, що на українському боці є прогалини в знаннях про події на Волині, але й на польському боці є такі прогалини, якщо йдеться про злочини й насилля щодо українців», – розмірковує Казімєж Вуйціцький.
За словами історика, відповідь Верховної Ради на «волинську» резолюцію Сейму, в якій було б сказано, що попри складне минуле поляки й українці повинні триматися разом, стала б початком «протверезіння» політиків. Якщо ж український документ буде гнівним і однобоким, то це погіршить двосторонні відносини. «Уявімо, що Верховній Раді не вдасться ухвалити добре продуманої постанови, тоді попереду у нас – хвиля гострих політичних заяв, що ускладнюватимуть відносини між двома державами», – сказав Вуйціцький.
Головне – не допустити ескалації – Росінський
Історик і дипломат Анджей Росінський наголошує на тому, що «волинська» резолюція Сейму стосується історичних питань, а не сучасної політики Польщі щодо України. «Головне – не допустити до ескалації резолюцій, а історичну політику відділити від поточної», – каже він.
Росінський пояснює, що ухвалення польського документа про геноцид на Волині значною мірою зумовлене очікуваннями частини консервативного електорату правлячої у Польщі партії «Право і справедливість». Експерт нагадує, що в Польщі триває гостре політичне протистояння між цією партією та опозиційними до неї політсилами.
Росінський розповідає: «Право і справедливість» має в парламенті більшість, але ця більшість – це перевага лише в 5 голосів. Теперішня польська партія влади далеко не однорідна, серед її членів є політики поміркованих поглядів, але є також група, яка наполягала на ухваленні резолюції про геноцид. Тож ухвалення такого документа не в останню чергу зумовлене прагненням «Права і справедливості» зберегти парламентську більшість».
Історик наголошує, що резолюція Сейму – це документ, який не матиме жодних політично-правових наслідків для української держави. Росінський вважає, що ухваленням резолюції «Право і справедливість» раз і назавжди поклало край дискусіям про трагічне польсько-українське минуле, які регулярно поверталися в польський парламент.
«У польському парламенті ця тема закрита. Тепер треба спробувати знизити температуру наших емоцій. Ви маєте таку візію історії, ми – інакшу. Але це зовсім не означає, що Польща та Україна припиняють стратегічне партнерство. Польща постачатиме в Україну зброю, навчатиме українських військових, а Україна й надалі захищатиме Європу від Москви», – додає він.
«Треба знайти і по-християнськи поховати загиблих з обох сторін»
Анджей Росінський сподівається, що одним із результатів польсько-українських суперечок про минуле стануть державні програми, спрямовані на з’ясування точної кількості жертв з обох сторін. «Треба знайти і по-християнськи поховати загиблих там, де є така необхідність. Створити так звані банки генетичного матеріалу, щоб можна було ідентифікувати замордованих – так як це зараз у Польщі роблять із рештками жертв сталінських репресій», – ділиться міркуваннями історик.
На думку експерта, підтвердженням того, що Україна залишається для Польщі важливим партнером, були проукраїнські заяви польського міністра оброни Антонія Мацеревіча під час липневого саміту НАТО у Варшаві. За словами Росінського, іншим промовистим фактом є те, що Польща не відновила малий прикордонний рух із Росією, який був зупинений у липні. Натомість вона відновила його з Україною.
Історик каже, що питання, які українська сторона має до польської у зв’язку з «волинською» резолюцією, будуть проговорені під час візиту президента Польщі Анджея Дуди до Києва, що запланований на 24 серпня. «Варшава не має намірів припинити стратегічне партнерство з Україною. Якщо у когось є такі підозри, то вони будуть розвіяні під час цього візиту. Те, що польський президент приїжджає на 25-річчя української незалежності, – це дуже промовистий жест в бік України, яка воює з Росією», – зазначив Росінський.
Експерт вважає, що польському та українському парламентам варто ухвалити спільну резолюцію – про засудження радянського геноциду поляків та українців і встановлення дня пам’яті жертв комуністичного режиму. На думку історика, така ініціатива була б гідною відповіддю Кремлеві, який польсько-українські суперечки використовує проти обох країн.
Залишити коментар