Сьогодні, 12 липня у Машеві День села.
Секретар Сільської ради Тетяна Влащук на благо Машівської громади працює уже 16-ть років. Тому знає багато цікавого про життя односельчан.
Про це на своїх шпальтах пише видання “Наше життя”.
«Реєструвати шлюби, а також народження немовлят — улюблені моменти моєї роботи, — ділиться пані Тетяна, — однак, нині з цим у нас дещо складно».
Згадуючи минулий рік, пані Тетяна розповіла, що у селі було зареєстровано вісім шлюбів, що не є великим показником. У той час як 2016 рік поки не приніс жодної пари молодят, хоча на одну, що нещодавно заручилася, жінка чекає. Звідси й невелика народжуваність у селі. Для прикладу, у 2015 році на світ з’явилося лише троє немовлят, цього ж року — п’ятеро.
З усмішкою Тетяна Влащук пригадує справжній бебі-бум у 2008 році — народилося двадцять троє діток, серед яких і її молодший син Матвій. Нині найменшеньким громадянином села Машів є тримісячна Ольга (на фото), а її батьки, Руслана та Микола Сущики, поки вважаються наймолодшою сім’єю села.
«Чимало молодих пар виїжджають з Машева, хтось в інші села, хтось в місто. Хоча, одне подружжя повернулося до рідного краю, планують тут будуватися», — розповідає секретар. До речі, сім’я Тетяни Влащук також є приїжджою, але водночас демонструє гарний приклад того, як можна стати частинкою славної Машівської громади і як потрібно розширювати цей рід. Хоч і народилася жінка не тут, усе своє свідоме життя пам’ятає себе машівчанкою.
«Молодою студентською сім’єю мої батьки приїхали сюди у далеких вісімдесятих», — згадує Тетяна Миколаївна. Тому, корінними вважаються лише сини жінки — семирічний Матвій та шістнадцятирічний Владислав. Чоловік Петро також родом не звідси.
А вже ця історія сягає ну дуже раннього періоду. Петро і Тетяна Влащуки зналися ще з дитячого садочка. Відтоді доля писалася у них спільно. Вони ходили в одну школу, мали один рік різниці, пізніше разом навчалися в університеті. Після цього магістр технічних наук з червоним дипломом і уже молода мама, пані Тетяна відразу по закінченню вишу почала працювати секретарем сільради. Жінка каже: «Цю посаду запропонував мені тодішній сільський голова Леонід Узіюк, адже у той час на пенсію йшла якраз попередня працівниця Галина Піндюра. На пропозицію я погодилась і з різницею у три голоси виграла свої перші вибори». Тетяна Миколаївна розповідає, що, звичайно, спочатку було важко: пізно приходила додому, усе нове, сил не вистачало, бувало й плакала. Та все минулось, дуже допомагала пані Галина.
Тетяна Влащук каже, що робота дуже відповідальна, бо ж тут треба і в документах знатись, і людяним бути. «Робота з людьми завжди вимагає витримки та розуміння. Потрібно тримати марку і психологом бути, правил етики спілкування дотримуватись. Як сказали мені якось, що ми не люди, а державні службовці. Мені завжди приємно бути комусь у пригоді, отож, допомагаю чим можу», — ділиться жінка. Окрім того, що пані Тетяна ще й голова ініціативної групи, що створює різні проекти в селі. Написаний нею, один із них невдовзі буде реалізований.
Залишити коментар