Уже в найближчі 100 років Земля може залишитися без шарувато-купчастих хмар, що захищають нашу планету від перегрівання. Якщо це станеться, кліматична катастрофа неминуча, і її наслідки виявляться куди страшнішими і масштабнішими, ніж найбільш песимістичні прогнози.
Такі висновки дослідження, опублікованого в понеділок в журналі Nature Geoscience. Група вчених Каліфорнійського технологічного інституту попереджає: зростання концентрації вуглекислого газу в атмосфері загрожує зникненням хмарного шару, який закриває від сонячного світла значну частину Світового океану, пише Українська правда.
Коли концентрація CO2 перевищить певний показник (близько 1200 ppm), настане переломний момент, точка неповернення – і хмари почнуть незворотно руйнуватися, що призведе до різкого потепління океану.
Математичне моделювання показує, що внаслідок середні температури по всій земній кулі зростуть приблизно на 8 градусів (на додаток до вже передбаченого глобального потепління на 2-4 градуси від парникового ефекту). А це загрожує далеко не тільки найпотужнішими природними катаклізмами, а й масовим вимиранням тварин і рослин.
Близько 55 млн років тому в історії Землі вже був такий період. Тоді наша планета нагрілася так, що в арктичних водах плавали крокодили, а більшість примітивних ссавців просто вимерло.
Наукову роботу каліфорнійців прокоментував професор Массачусетського технологічного інституту, провідний експерт з фізики атмосфери Керрі Емануель, назвавши описані в дослідженні страшні перспективи вельми правдоподібними.
Інші вчені зазначають, що висновки дослідження дещо спекулятивні, а момент настання точки неповернення – зникнення хмарного шару – залежить від кількох більш складних факторів.
Передбачений переломний момент – 1200 ppm – це майже втричі більше, ніж нинішня концентрація CO2 в атмосфері. Тому, на перший погляд, може здатися, що вчені марно піднімають паніку.
Однак досить поглянути на будь-який графік зростання рівня вуглекислого газу, щоб переконатися – загроза більш ніж реальна. З 1955 року його концентрація вже зросла приблизно на третину, і в разі збереження нинішнього тренда точка неповернення легко може бути пройдена протягом найближчого століття.
Наслідки такого зростання досить легко передбачити, оскільки за свою історію наша планета вже переживала подібний період – геологам він відомий як палеоцен-еоценових термічний максимум.
Чим тоді був викликаний різкий стрибок рівня СО2 в атмосфері, вчені гадають досі, проте абсолютно точно відомо, до чого це призвело.
Області Світового океану в районі екватора нагрілися до рівня джакузі. Крижана шапка Антарктиди, схоже, розтанула повністю. Рівень океану піднявся на кілька метрів, затопивши величезні прибережні території.
Тварини на континентах, в тому числі мавпи, коні і більшість копитних, почали активно мігрувати на північ – не тільки рятуючись від нестерпної спеки, а й в пошуках нових джерел їжі, оскільки палюче сонце випалило істотну частину тропічної рослинності.
Багато великі ссавці вимерли – а ті, що вижили, через нестачу їжі стали зменшуватися в розмірах.
По всій планеті вирували урагани та інші природні катаклізми: геологічні дані вказують на тривалі посухи, що змінювалися раптовими масштабними повенями.
Втім, вчені зазначають, що повторення еоцену досить легко уникнути, якщо дотримуватися умов Паризького угоди з клімату і утримувати зростання глобальних температур на рівні 1,5-2 градусів.
Крім того, навіть автори наукової статті згодні з тим, що описаний ними катастрофічний сценарій навряд чи здійсниться на практиці, оскільки так чи інакше людству доведеться знайти спосіб обмежити викиди в атмосферу вуглекислого газу.
“Я сподіваюся, що технологічний прогрес буде достатнім, щоб ми уникли такого розвитку подій, – говорить провідний автор роботи Тапио Шнайдер. – Однак не можна сказати, що цей сценарій перебуває за рамками можливого”.
Залишити коментар