Минуло 95 років від дня народження відомого українського письменника-уродженця Куснищ

Днями минуло 95 років від дня народження відомого українського письменника, літературознавця Степана Михайловича Трофимука, уродженця с. Куснище Любомльського району.

Про це йдеться на Facebook-сторінці Любомльського краєзнавчого музею.

Народився Степан Трофимук в 1923 році в селі Куснища Любомльського повіту Волинського воєводства. З початком Другої світової війни разом з групою односельців тікає від нацистської окупації й намагається записатись в ряди армії. Деякий час перебував на теренах Рівненської, Київської областей, працював в радгоспі на Сумщині. Згодом повернувся на Волинь, брав участь в підпільному русі у складі партизанського загону.

Навчався в Кременецькому педучилищі, в 1945 -1950 рр. у Львівському педагогічному інституті на факультеті української історії і літератури, згодом – в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка тоді АН УРСР. В 1954 році успішно захистив кандидатську дисертацію, офіціним опонентом якої був Максим Рильський.

Працював у відділі літератури львівського Інституту суспільних наук (тепер – Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України), був викладачем Львівського університету, входив до редколегії журналу Спілки письменників України «Жовтень» (тепер «Дзвін»),членом Спілки письменників України.

В 50-70-ті рр. з-під пера Степана Трофимука виходить ряд наукових статей, рецензій, науково-популярних дописів, монографій і упорядкувань антологій творів письменників початку XX ст., а також бібліографічні покажчики. Відомі з них: “Революційні поети Західної України” (Київ, 1958); антологію творів репресованого у 30-х роках поета Василя Бобинського “Вибране” (Київ, 1960); видання репресованого тоді ж Антона Крушельницького “Буденний хліб. Рубають ліс” (Львів, 1960) та антологію віршованих творів Василя Щурата “Поезії” (Львів, 1962), “Поезія возз’єднаного краю” (Київ, 1966) – дослідження української поезії післявоєнного часу, де проаналізовано доробок Миколи Вінграновського, Миколи Ільницького, Романа Лубківського, Володимира Лучука, Дмитра Павличка, Миколи Петренка, “Олександр Гаврилюк”(1968), “Революційна поезія Західної України 1917-1939” (1970) та ін.

Серед публікацій С. Трофимука також – статті для УРЕ, для наукових збірників Львівського університету, для видань різних років Українського календаря – органу Українського суспільно-культурного товариства Польщі, для збірника “З історії чехословацько-українських зв’язків”.

Помер Степан Трофимук 11 січня 1979 року у Львові, де і похований.