Священики УПЦ МП покинули святкові заходи у Володимирі через вірш Кобзаря (ВІДЕО)

Цієї суботи та неділі місто Володимир-Волинський святкує свою 1030 річницю і з цієї нагоди у місті відбувається ряд святкових заходів.

Зранку, 29-го липня, у парку “Слов’янський” біля пам’ятника князю Володимиру зібралися священики міста для святкової літургії. Однак святкування закінчилося неочікувано, адже прихожани та священики Успенського Собору обурилися на вірш, який вийшов цитувати житель міста, – пише БУГ.

Служителям Московського патріархату не сподобався вірш, який читав Дмитро Себій, володимирський активіст та борець за незалежність України.

Чоловік зачитав присутнім твір Тараса Шевченка “І мертвим, і живим, і ненародженим…”. Вже під завершення вірша священики московського патріархату забрали ікону князя Володимира та почали співати церковні пісні та йти в напрямку храму через парк. Прихожани дещо емоційніше сприйняли твір, дехто перехрещував декламатора, хтось плював в його сторону, а хтось казав, що він “нечиста сила”.

В цей же час священики і прихожани Київського патріархату підтримати декламатора оплесками. А в кінці пролунало “Слава Україні – Героям Слава!”.

Якось залагодити ситуацію спробував міський голова Петро Саганюк, який взявши мікрофон, звернувся до всіх з проханням обійтися в ці дні без політики.

Уривок із твору Тараса Шевченка:

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра;
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв;
І сонця правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тоді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!
Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чула б у бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.
Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром
Заковані люди.
Настане суд, заговорять
І Дніпро і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших… І не буде
Кому помагати:
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! Образ божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тільки, щоб панувать…
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засудять, — і премудрих
Немудрі одурять!