Жителька Головна стала мамою для покинутої племінниці (фото)

27.01.2017 / Новини

«Мамо». Це слово сьогодні гріє серце та душу Галі Гнатюк із селища Головне, що в Любомльському районі Волині.

Чує його щодня десятки разів. Воно робить щасливою й змушує не здаватись у боротьбі з недугою, яка поступово сковує тіло. Хоч Софійка не є її рідною донькою, – пише газета “Вісник і К”.

З 16 років «сидить» на гормонах

Галя виросла у багатодітній родині – батьки виховали шістьох дочок. У кожної по-різному склалася доля. Та чи не найбільше душа боліла за Галинку, в якої ще в школі раптово погіршилося здоров’я.

– Все почалося з 12 років, – згадує Галя. – До мене тоді якась чи то застуда, чи то вірус вчепився. Висока температура трималась, і горло боліло. Поклали мене в лікарню. А там брали кров на аналіз. Пам’ятаю, ніяк у вену не могли попасти. Кололи раз, другий, третій. Тоді глядь – голка забита. Тож ра­ніше не було одноразових шприців, як тепер. От і получила зараження крові. З того часу в мене почала постійно температура триматися. Поки таблетки п’єш – збивається. Перестаєш пити – знову росте. Місяцями отак мучилася. Кілька тижнів полежу в лікарні – тоді вдома. Потім знову в лікарні. Врешті мене на Луцьк відправили. Але і там легше не ставало. Мамі казали, що не можуть допомогти.

Школу Галя через хворобу відвідувала рідко. Закінчила дев’ять класів і далі вчитися не пішла, хоч була здібною дитиною. Хвороба не давала. Діагноз «ревматоїдний поліартрит» звучав як вирок. Дівчину із 16 років «присадили» на серйозні гормони. Пригадує, у якому стані була. Каже, пила по 18 пігулок на день! Як наркоман, без них не могла. Навіть просто встати з ліжка.

Плід завмер на п’ятому місяці

Через чотири роки такого лікування Галя зовсім охляла. Була така худенька, що на неї страшно стало дивитися. Тоді її до себе в Росію забрала тітка. Вона поклопотала, аби племінницю поклали в спеціалізований госпіталь. І там поступово пацієнтку з України вивели з того страшного стану. Поверталася додому дівчина, вже не приймаючи жодної (!) гормональної пігулки.

– Але манія випити ліки ще довго була, – пригадує жінка. – Ніби дзвіночок у голові. Прокидаєшся – руки самі шукають ліки. Не могла зрозуміти, як я без них живу.

Та хвороба змусила повернутися до лікування. Галя на той час уже була заміжня.

– Ми з чоловіком Віталієм познайомилися на весіллі моєї рідної сестри Наталі, – розповідає. – Він сам родом зі Старовижівщини, то став приїжджати у гості. Отак сім років ми знались, а тоді побралися. Через якийсь час я відчула, що мені стає гірше. А потім зрозуміла, що завагітніла.

Галя почувалася дуже щасливою, хоча й з острахом приймала свій стан. Бо лікарі попереджали, що вагітніти їй не можна. А на п’ятому місяці плід завмер… Більше вони з чоловіком не ризикували.

Сестру позбавили материнських прав

Але доля таки подарувала цій сім’ї дитину. Так сталося, що найменша Галина сестра Люба, вийшовши заміж, не змогла стати гарною мамою для доньки Софії. Бо любила заглядати у чарку. Фактично малечу вигляділа бабуся. А коли її не стало, опікуватися племінницею почала Галя.

– Любу з чоловіком позбавили батьківських прав, – з гіркотою у голосі каже жінка, видно, що ця ситуація їй дуже болить. – І ми взяли Софійку до себе.

Запитую, як змінилося їхнє сімейне життя з появою донечки.

– О, то така потіха в хаті! – каже Віталій. – Вже й не уявляємо, як то було би без неї, без нашої дитини.

Софійка з першого дня стала називати його татом. А от до Галі ще якийсь час казала «тьотя». А потім… сама попросила дозволу звертатися до неї «мамо».

Зараз Софійці вісім рочків. Вона має окрему кімнату, в якій є все, про що ще кілька літ тому навіть мріяти не могла. Та найголовніше – дівчинка росте у великій любові та турботі.

– А рідна мама часто навідується? – відверто запитую.

І Галя відводить очі. Каже, з літа ні разу не бачили. А ми були в Гнатюків у гостях у грудні.

Ревматоїдний поліартрит – дуже важка хвороба. Вона поступово сковує тіло, відбирає рух. Галя знає всі небезпеки, та у відчай не впадає. Вона настільки життєрадісна, що її оптимізму й енергійності могла би позаздрити не одна здорова жінка. Зізнається, цього позитиву додають їй Софійка та коханий чоловік.

Наталія КРАВЧУК, Волинська область 

 

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*