18-го липня 1699-го року княгиня Теофіла Любомирська видала настоятелю храму села Запілля нині Любомльського району Григорію Василевичу грамоту на володіння церковними землями в урочищах Лузново, Матишевське, Калиновий Бір, Близниці.
Про це пише “Волинь-нова”.
Запільські священнослужителі мали ці землі ще з 1627 року, коли львівський каштелян Мартин Красіцький дозволив тодішньому сільському душпастирю та його спадкоємцям використовувати ріллю, поля, бджоли, луки, ниви. Надання земель підтверджували почергово усі наступні можновладці краю.
1660 року – Павло Тетеря, на той час майбутній гетьман був адміністратором Любомльської економії, яка належала іншому гетьману Війська Запорозького
– Івану Виговському. Через чотири роки – комісар Любомльської економії ксьондз Ян Малаховський. Ще за кільканадцять літ – коронний гетьман, любомльський староста, князь Дмитро Вишневецький.
Через більш ніж 70 років княгиня Теофіла Любомирська видала документ на володіння церковними землями в урочищах Лузново, Матишевське, Калиновий Бір, Близниці. Вона дозволила священику Григорію Василевичу та його наступникам вільне виготовлення пива і горілки на домашні потреби, а також вилов риби на Великому болоті й заготівлю сіна на ньому.
Грамота звільняла настоятеля храму від усіляких утисків, жовнірських переходів, стягнень на постій війська та надавала інші свободи й права. Наступного року всі ці привілеї підтвердив і доповнив польський король Август ІІ. «Доводимо до відома урядників Любомльських, як нинішніх так і майбутніх, наше бажання: щоб згаданого побожного священика Запілля та його наступників шанували у правах і свободах, нами наданих, і застерігаємо, що ми охороняємо їх від інших посягань. Про що для більшої певності після власного
підпису короля звелено притиснути коронну печатку», – йшлося у королівській грамоті. Пізніше документ записали у гродські книги міста Холма. Завдяки цьому інформація дійшла до наших днів.
Залишити коментар