Три роки тому українці обрали нову Верховну Раду. Восьму за рахунком, але одну з перших за важливістю: в такому важкому становищі України в XXI столітті ще не була.
За ці три роки депутатом встигли попрацювати 452 людини, пише Українська правда.
Як вони впоралися з викликом? Хто був кориснішим за інших під час ухвалення і підтримки реформаторських законів, а хто тягнув країну назад? І не менш важливо, що про роботу парламенту і конкретних депутатів знаємо і думаємо ми – більшість українців?
Якщо дивитися на результати останніх соцопитувань, то, схоже, знаємо ми щось вельми погане. Майже 9 з 10 українців не підтримують дії Верховної Ради. А 80% українських громадян не довіряють народним обранцям.
Восьма Рада не унікально-погана – приблизно до таких же показників “скочувався” кожен парламент України.
Чому в нашій країні циклічна криза довіри до головної гілки влади, не зважаючи на те, що Україна – парламентсько-президентська республіка?
Одна з найважливіших причин – ми раз по раз робимо неякісний вибір і не маємо чітких критеріїв оцінки роботи депутатів.
З критеріями “гарності” депутата все непросто.
Який депутат хороший? Чесна людина, що бореться з несправедливістю і говорить правильні слова в телевізорі? Це, скоріше, про хорошого політика. Багато про роботу депутата можна зрозуміти по тому, як він голосує за корисні (реформаторські) законопроекти. Це важлива частина роботи нардепа.
Але спробуйте швидко порахувати внесок однієї фракції або конкретного депутата, наприклад, в реформу енергосектора або антикорупційну реформу. Перша проблема – більшість нормальних людей не знають, які закони прогресивні, а які – ні. Друга – потрібно мати величезну мотивацію, щоб витягнути цю інформацію з сайту Верховної Ради.
Проект “ККД депутата” вирішує ці завдання.
Проаналізувавши, як кожен депутат голосував за реформаторські закони, ми розрахували Індекс підтримки реформ (ІПР). Він показує, який внесок (з максимально можливих 100%) зробив кожен парламентарій в реформування країни.
То які закони є реформаторськими? Більше 40 незалежних експертів iMoRe оцінили 238 законів за шкалою від -5 до +5. Ці дані стали основою ІПР – об’єктивного і, що важливо, оцифрованого критерію реформаторської “корисності” кожного депутата.
Отже, що ж ми дізналися з першого Індексу підтримки реформ?
І. Рейтинг депутатів. Які обранці найактивніше підтримували реформаторські законопроекти
У верхній частині рейтингу неабияка конкуренція.
Наприклад, ІПР лідера рейтингу, депутата від БПП Івана Спориша – 96%: він проголосував за 228 прогресивних і 8 антиреформаторське законів. При цьому 100% означають, що депутат проголосував за всі 230 реформаторських законів і не підтримав жодну з 8 антиреформ.
А у “фронтовика” Ігоря Гузя, який розташувався на 10-му місці – 93%, він підтримав 220 реформаторських законів. І різницю між ними в 3 процентних пункти забезпечують тільки 8 законів, за які голосував Спориш, але які не підтримав Гузь.
Десятку лідерів об’єднує те, що всі вони – члени БПП або НФ і не дуже медійні, маловідомі широкій аудиторії депутати. Вони дисципліновані – дуже рідко пропускають засідання (максимум 6% прогулів) і справно голосують майже за всі законопроекти, які підтримуються коаліцією.
ІІ. Рейтинг депутатів. Депутати-антиреформатори
Нижня частина рейтингу набагато колоритніша. Тут і екс-регіонал утікач, і кілька людей, яких в Україні прийнято називати олігархами, і лідер мілітаризованої організації.
У десятці найменш корисних для реформ депутатів половина – представники Опозиційного блоку: Сергій і Юлія Льовочкіна, Вадим Рабинович, Вадим Новінський і депутат усіх скликань Юхим Звягільський.
На останньому місці – колишній регіонал і нардеп-втікач Сергій Клюєв, його ІПР дорівнює 0%: він пропустив 94% пленарних засідань Ради.
Ще більше прогулів у позафракційного депутата Андрія Білецького – 99%, правда, він встиг проголосувати за єдиний законопроект 1071-д (щодо податкового компромісу).
Формально замикає десятку Надія Савченко, але у неї була поважна причина для відсутності на перших трьох сесіях. Втім, після звільнення з російського полону Савченко нечасто бере участь в голосуваннях. На 11-му місці Костянтин Жеваго, який хоч і був на 44% засідань, але “наголосувала” всього на 5%.
На відміну від лідерів рейтингу, серед аутсайдерів багато медійних особистостей, котрі не приховують своїх політичних амбіцій.
ІІІ. Фракції і реформи: чиї депутати краще голосували за реформаторські закони
Перші два місця займають Народний фронт і БПП, що очікувано і логічно: без них фактично не може бути прийнятий жоден закон.
Набагато цікавіше те, що показники опозиційної “Самопомочі” і Радикальної партії не сильно відстають від коаліціантів.
IV. Розбрід і похитування: аутсайдери коаліції
І в Народному фронті, і в БПП є частина депутатів, які не дотримуються “лінії партії” і голосують за реформи геть погано, займаючи місце в четвертій сотні рейтингу.
Наприклад, в НФ явні аутсайдри – Денис Дзензерський, Тетяна Донець та Євген Дейдей.
Судячи з динаміки ІПР Дзензерський, взагалі дуже розчарувався у депутатстві після першої ж сесії і майже перестав ходити на роботу після четвертої.
У БПП депутатів, які наголосували тільки на місце в четвертій і навіть п’ятій сотні, ще більше.
Найдаремнішим для реформ виявився популярний блогер Віталій Чепинога, який набрав лише 6%.
V. Реформатори від опозиції
Майже в кожній опозиційній фракції є група депутатів, яка часто приходять на допомогу коаліції і підтримують реформаторські закони.
Найбільш прореформаторска з некоаліційних фракцій – “Самопоміч”. Середній ІПР нардепа цієї фракції становить 69%.
Причому, схоже, що до шостої сесії у депутатів “Самопомочі” “вивітрився” ефект розчарування від розвалу коаліції (вони вийшли після третин сесії), і більшість з них знову активно голосували за реформаторські закони.
Наприклад, ІПР Лева Підлісецького за шосту сесію був більше, ніж на перших двох. Такий же результат і у більшості інших членів цієї фракції.
У “радикалів” і “Батьківщини” досить велике розшарування між лідерами і аутсайдерами.
І якщо у перших лідер Олег Ляшко подає позитивний реформаторський приклад – займає в своїй фракції 2-е місце, то Юлія Тимошенко серед однофракціонщіков – одна з останніх реформаторів.
VI. Новачки VS нардепи з досвідом
Чи варто, вибираючи депутатів, вважати, що досвід роботи в Раді – це суттєва перевага? Якщо вас цікавить прийняття реформаторських законопроектів, то немає!
Середній ІПР у депутатів, які зайшли в Раду вперше, на 22 процентних пункти вище, ніж у бувалих парламентаріїв.
VII. дорогий досвід
Досвідчені депутати в середньому заробляють в чотири рази більше новачків, судячи з поданих декларацій за 2016 рік (графа “Доходи, в тому числі подарунки”). У перших середній дохід за минулий рік склав майже 12 мільйонів гривень, у недосвідчених нардепів всього 3 мільйони.
Десятка найбільш багатих досвідчених депутатів сумарно заробила за минулий рік понад 1,6 мільярда гривень і виглядає наступним чином:
Десять найбагатших новачків в три рази бідніші за найбагатших аксакалів Ради – 544 мільйони на всіх:
VIII. Реформи – жіноча справа!
Жінки в українському парламенті VIII скликання активніше підтримували реформаторські законопроекти.
Середній ІПР у депутаток – 64%, що на 6 процентних пунктів більше, ніж у чоловіків.
IX. партійна дисципліна
Депутати, що пройшли в Раду за партійними списками, в середньому проявили себе більш активними реформаторами, ніж мажоритарники.
Їх середній ІПР – 63%, що на 10 процентних пунктів більше, ніж у колег з мажоритарних округів.
Дуже цікаві «перемоги» та «реформи» відбуваються в нашій країні – президент оголошує про 144 реформи, збільшує свої статки в рази, депутат підтримує 220 «реформаторських» законів, та з хундая пересідає на рендж-ровер, а простий народ замість 200 грн платить 700-800 за світло, не кажу вже по комунальні послуги та продукти харчування. Дивні речи. Одне цікаво- для кого робляться всі ці реформи?