Субота, 4 квітня 2020

Юна художниця із села Шацького району опановує мистецтво писати ікони

24.02.2020 / Новини, Статті

Аня Марцинюк – звичайна дівчина, яка народилася в селі Кошари Шацького району. Ще з дитинства відчувала потяг до малювання портретів, щоправда, звичайним простим олівцем Це хобі вона не залишила і після закінчення Пульмівської школи.

Яку обрати професією, Аня спершу визначитись не могла. Відвідуючи з родиною монастирі та церкви, дівчина дуже вподобала церковні розписи, що і підштовхнуло її до вступу в Монастирське духовно-професійне училище імені Преподобного Іоанна Дамаскіна (Київська область) на спеціальність художник-іконописець, – пише газета «Шацький край», передає Район Шацьк.

Два тижні перед вступом абітурієнти проходили випробувальну практику та співбесіду. Зараз Аня навчається на першому курсі, але вже має у своєму доробку твори, які отримали перше місце з-поміж робіт однокурсників. Поки що студенти займаються малюванням натюрмортів, які ж самі і створюють, та невеличких іконок-медальйонів.

Впевнена, що ті чотири роки, під час яких дівчина буде освоювати нелегку і відповідальну професію, дадуть їй змогу досягти своєї високої мети – стати професійним іконописцем.

Всі учні перебувають на матеріальному утриманні монастиря «Свято-Покровська Голосіївська пустинь», що включає безкоштовне навчання, проживання, харчування, надання первинної медичної допомоги.

Навчальними планами та програмами передбачено трудові послухання в монастирі та училищі (чергування в трапезних, сільськогосподарські роботи тощо).

 

Довідково: Святитель Петро Могила звернув увагу на особливу красу і відокремленість мальовничої околиці Києва – Голосієва. Він придбав частину лісу разом з невеликою галявиною в свою власність і побудував тут храм в ім’я великомученика Іоанна Сочавського і кілька будиночків-келій для братії. Таким чином, було покладено початок скиту Києво-Печерської Лаври, згодом названого Голосіївською пустинню.

У 1926 році Голосіївську пустинь закрили. У радянський період були зруйновані всі її храми і будівлі, за винятком будинку київських митрополитів. У роки Другої світової війни через Голосіївську пустинь проходила друга лінія оборони за місто Київ. Тут велися запеклі бої. Проте жоден снаряд не потрапив на чернече кладовище, на якому був похований преподобний Олексій Голосіївський. І в роки гонінь, і в роки переслідувань, і в страшний воєнний час на його могилі завжди горіла лампадка і на її немеркнучий вогник йшли люди.

У 1993 році обитель відкрили як скит Києво-Печерської Лаври. У цьому ж році, 4 жовтня за новим стилем, були знайдені мощі преподобного Олексія Голосіївського та відкритий домовий храм на честь преподобного Іоанна Багатостраждального. У 1996 році, згідно з рішенням Священного Синоду, Голосіївська пустинь стала самостійним монастирем.

<

Ліана МИСЮРИНА

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*