Пятниця, 17 листопада 2017,22:30

“Я не схиляюся, але до діалогу готовий”, – Ігор Гузь

Інтерв’ю із Ігорем Гузем відбувалося у досить незвичних умовах: 18 грудня у Павлівській ОТГ відбувалися вибори, на які народний депутат приїхав підтримати свого помічника – Андрія Спожника, який у підсумку переміг кандидат від «Укропу» Миколу Михняка.

Щоб здобути цю перемогу, команда Гузя тижнями, та навіть місяцями працювала у селах майбутньої Павлівської громади. Особливо жорсткою була боротьба проти підкупу виборців, який намагалися організувати від імені «Укропу». Через ризик підкупу на територію громади навіть приїхала «Самооборона Волині», проти нього поширювали спеціальні листівки.

А Ігор Гузь в останні тижні перед виборами активно проводив зустрічі в селах разом із Андрієм Спожником, відкривав майданчик, комп’ютерний клас.

Все це дало результат: Сапожник набрав 1698 голосів проти 1047 голосів у Михняка.

Отож, село Риковичі Іваничівського району, імпровізований «штаб» команди Андрія Сапожника, за 4 години до результатів виборів…

Про вибори в об’єднаних громадах, оцінуку децентралізації на Волині, взаємини з “Укропом”  та про плани на Новий рік, Ігор Гузь розповів у інтерв’ю виданню “ВолиньPost”.

– Одне із найактуальніших питань на сьогодні: вибори в ОТГ на Волині. Як ви оцінюєте їх результати та прозорість/непрозорість виборчого процесу?

– Я відслідковую перебіг виборів, зокрема і в своєму окрузі. В нас вже відбулися вибори в Поромівській, Литовежській громадах. Зараз тривають вибори в Павлівській громаді, в інших округах – в Заболоттівській і Дубівській.

Мені подобається конкурентність: і у виборчій кампанії, і на дебатах. Все це додає виборчій кампанії. Є змагальність, долучаються серйозні політичні гравці. Щодо результатів: вони обґрунтовані.

Якщо у Княгининку голова набирає 82%, то я думаю, що від якої б партії вона не йшла, вона б перемогла. Але от в Литовежі результат: 53% на 46%, тобто було серйозне змагання. Дуже добре, що є боротьба, навіть за депутатські округи. Здавалося б, це не дуже «високі» мандати, але є випадки, де на 5-7 голосів виграють округи.

– Ви раніше заявляли про те, що об’єднуєте зусилля із Ігорем Палицею. Але сьогодні ваші кандидати фактично конкурують із кандидатом від «Укропу». В цьому немає суперечності?

– Мій побратим Сергій Киреєв фактично програв у Поромові Євгену Недищуку (від «Укропу», – ред.), зараз у Павлівці вибори: мій помічник-консультант Андрій Сапожник змагається із Миколою Михняком (згодом стало відомо, що Сапожник переміг, – ред.). Вони вирішили іти самовисуванцями. Це їх рішення.

Але я не бачу в цьому проблеми, як і в цьому не бачить проблеми Палиця. Кого виберуть люди, той буде керувати. Я особисто буду працювати із будь-яким переможцем. І в Поромові Євгена Недищука я вже привітав із перемогою. Я давно його знаю, як політика, депутата обласної ради, ми були в одному скликанні. Так само не бачу проблем із боку «Укропу». Тільки що перед інтерв’ю я спілкувався із В’ячеславом Рубльовим (голова обласного осередку партії, – ред.) щодо ситуації в інших громадах. Тому я думаю, що все це нормально.

– Як загалом оцінюєте підсумки року децентралізації на Прибужжі? Чи ефективно утворювалися громади? Чи вдавалося успішно залучати кошти? Чи був діалог громад із народним депутатом?

– Мабуть треба почати із рівня області. Тут хочеться і добровільного об’єднання, але воно багато у чому залежить від позиції обласної державної адміністрації. У неї є функції допомагати, сприяти та «підштовхувати». Я тут поставив би ОДА «три з мінусом» тому, що є ряд районів, які взагалі не створили громади. І процес гальмується.

На Прибужжі утворення громад загалом іде нормально. Якщо брати Іваничівський район, тут створили 3 громади. Лишається тільки зона біля Нововолинська. Вони чекають пропозицій від Нововолинська, але їх, очевидно, не буде. Міський голова і депутатський корпус не готові іти на перевибори. Лишається Іваничівська громада, яка зараз вже подала пропозиції тим сільським радам, які можуть об’єднатися.

Якщо беремо Володимир-Волинський район, це Заріччя, де вже пройшли відповідні процедури і чекають на погодження. В Оваднівській є проблема: вони включили громаду із іншого (Турійського, – ред.) району і зараз не можуть об’єднатися. Напевне, зараз по-новому будуть громаду будувати. Залишилися ще Хобултова, Березовичі. Я сподіваюся, що вони або самі об’єднаються, або приєднаються до Зимнівської громади.

Якщо беремо Любомльський район, там Вишнівська громада вже пройшла процедуру і чекає виборів. Ну і є складнощі, які стосуються Любомля, Головно-Згоран, Рівне-Гуща. Я спілкуюся із ними, постійно підштовхую, щоб вони найближчим часом об’єдналися. Але там є змагальність. Не можуть визначитися, хто буде центром.

Загалом мене задовольняє співпраця із громадами округу. З усіма дуже конструктивні стосунки. Вони знають, що в цьому році надійшли 20 мільйонів субвенції з державного бюджету на соціально-економічний розвиток. Все це пішло на заміну вікон, утеплення, дитячі майданчики та інші необхідні речі.

– Один із найскандальніших об’єктів округу – вулиця Ковельська у Володимирі-Волинському. Ви навіть привозили туди власника фірми «Аміла» Романа Микитюка, щоб добитися нормального ремонту. Чи вдалося її в підсумку зробити такою, якою вона б мала бути?

– Ні. Роман Микитюк і його фірма «Аміла» вчинили щодо жителів Володимира-Волинського по-свинськи. Іншого я не можу зробити висновку. Я звернувся в Генеральну прокуратуру з цього приводу. Бо роботи виконані неякісно, зараз більше 40 люків «закатали» асфальтом. Зараз їх тільки переробляють.

Я буду добиватися, щоб керівництво цієї фірми покарали згідно з чинним законодавством. Мені прикро, що Генеральна прокуратура дала відповідь, що це не їх робота. «Спихнули» на Службу автомобільних доріг. Але я не запитую в Генпрокурора щось, як в спеціаліста із питань доріг. Я звертаюся до представника правоохоронної системи, який повинен зробити відповідні висновки. А де він збере інформацію, це вже його питання.

Тому я далі буду добиватися притягнення до відповідальності. Бо це навіть подвійне «свинство»: Любомльська міська рада незадоволена ремонтом іншої ділянки, яку там ремонтувала «Аміла». Там менше проблем, але також вони були.

– Так чи інакше вам доводиться працювати із міськими радами, РДА, райрадами. Чи є сьогодні нормальна співпраця, в першу чергу із Нововолинськом, Володимиром-Волинським – найбільшими містами округу?

– Якщо беремо із Іваничівського району, з новопризначеною головою РДА Лілією Кревською я давно знайомий. Я думаю, що буде нормальна робота. Із Андрієм Бадзюньом (голова райради, – ред.) – як коли. Але в принципі я думаю, що також є взаєморозуміння. Хоча він амбітний політик і має свої бачення.

У Володимир-Волинському районі, там прекрасна співпраця: і з головою адміністрації Наталією Василець, і з головою райради Романом Гуком, і з міським головою Володимира-ВолинськогоПетром Саганюком. Є розуміння і спільне вирішення проблем.

У Любомлі із міським голово Романом Ющуком непогані контакти, дещо гірша співпраця із головами районної ради та РДА. Але також якоїсь напруги немає.

Гірша ситуація у Нововолинську, бо на превеликий жаль, мерія не зовсім правильно розстлавляє свої акценти у співпраці із народним депутатом. Я вже наводив приклад: всюди в окрузі я домовився, направив відповідні листи, щоб встановити інформаційні стенди народного депутата, які інформують жителів про мою роботу. І це в межах чинного законодавства. В Нововолинську цього не дали зробити.

Або є випадки, коли наша команда хоче вручити подяки людям, які чогось досягли або до професійного свята. Це нормальна практика, їх постійно вручають державні органи. Але у Нововолинську забороняють це робити. Ну і є ряд інших моментів. Мені здається, що це вже примітивізм.

Але я не схиляюся і не ходжу на поклони. Це моя позиція. Я готовий до діалогу, але на поклони ні до кого не ходжу. І у Нововолинську моя команда – це самостійні люди. І якщо мене не пускають у якийсь колектив (таке також буває), я іду звітувати перед людьми в двори Нововолинська.

Не ініціюю загострення із міською владою, хоча я елементарно можу це зробити. Не знаю, як буде далі. Бо я намагаюся комунікувати із виборцями в різний спосіб. Думаю, що і в Нововолинську ми спробуємо ситуацію виправити.

– Не так давно в Устилузі виникала проблема із перенесенням черги до пункту пропуску прямо в місто. Чому так сталося і чи є зараз можливості, щоб якось прибрати цей потік із центру міста? Адже ваш округ – прикордонний і без вирішення питань митниці не обійтися.

– Не можу стверджувати на 100%, але мені повідомляли, що після мого виступу десь місяць тому із трибуни Верховної Ради про факти хабарництва, зокрема те, що пропускали поза чергою, беручи 500-1000 гривень, в ту ж ніч зняли прикордонний пост на в’їзді в Устилуг і перенесли на сам митний пост.

Таким чином черга заїхала в місто. Це шум, велика кількість людей, це багато проблем для жителів. Хтось хотів нібито таким чином відомстити мені. Але це смішно. Мені вони нічого не відняли, не я ж її переносив. Люди знають, що я сказав правду. Бо багато хто бачив цей виступ.

Спробував «розрулити» цю ситуацію Володимир Гунчик, але фактично в протизаконний спосіб. Доручили активістам зупиняти ці автомобілі. Я не втручався, вже як є. Це хоч якесь рішення. Але воно протизаконне, бо власник автомобіля не зобов’язаний перед неуповноваженими особами зупинятися і отримувати вказівки, бути в черзі чи ні. Це мають робити або представники поліції, або прикордонники, або на митному посту митники. Але не ці люди.

Зараз ніби знаходять вихід: створення своєї муніципальної поліції в Устилузі, яка буде мати можливість разом із представниками поліції регулювати дорожній рух.

– Зараз у Верховній Раді реєструють постанову про звільнення глави ДФС Романа Насірова і його заступника. Чи будете її підтримувати?

– Можливо. До мене поки ніхто не звертався. Я працював у окрузі, а ті, що підписали були в Києві. Я не так давно зустрічався із Насіровим вперше за 2 роки. Багато його критикував і критикую. Наразі не бачу перед ним якихось зобов’язань і руху вперед. Мене обурила ситуація, коли при підписанні угоди із поляками, де польська сторона надає кредит на 100 мільйонів євро для ремонту прикордонних доріг і переоснащення митних переходів, 3 переходи планують переоснастит в Львівській області і жоден – на Волині. Вибачте, але це свинство.

Вів ці переговори голова ОДА Володимир Гунчик. Він фактично не залучав депутатський корпус. Я розумію, що в нього можуть бути зауваження до моєї персони. Але треба було залучати інших депутатів. В нас є голос із трибуни, ми б, звичайно, озвучили цю тему. Бо це ж просто несправедливо. Могло б бути 2 на Львівщині, 1 на Волині – я згідний.

– Сьогодні досі на всеукраїнському рівні активно обговорюють так звані записи Олександра Онищенка. На вашу думку, хто правий в цій ситуація та як треба розцінювати такі речі?

– Я не експерт і не суд, щоб встановити правдивість цих записів. Але якщо так, суб’єктивно, я схильний вірити тому, що каже Онищенко. В першу чергу це інформація про те, що він оперував 30-ма мільйонами доларів, які були направлені на дискредитацію Яценюка і його уряду. Вони надавалися політикам, медіа, які критикували, а зараз перестали критикувати уряд Гройсмана.

Наскільки я розумію, ми бачимо, що з ініціативи Петра Порошенка знищувалася підтримка Арсенія Яценюка і його уряд. Робилося все, щоб штучно налаштувати громадськість проти уряду Яценюка. Ми про це здогадувалися, але через слова Онищенка про це дізналося суспільство. Це говорить тільки про одне: в політиці немає взаєморозуміння між нинішнім президентом та колишнім прем’єром. Тільки двері закривалися, починалися «ігри».

– За підсумками двох років роботи: чи багато в парламенті таких «ігор»?

– Я думаю, що багато. По-перше, коаліція не має достатньої кількості голосів для впровадження тих чи інших рішень, тому постійно вдаються до залучення голосів «Волі народу», «Відродження» та позафракційних. Тут є різні процеси, домовленості. По-друге, є й інші політичні «ігри». Наприклад,Олег Ляшко активно виступає проти Саакашвілі, проти Юлії Тимошенко. Я думаю, що це пов’язано із тим серйозним «картковим будинком», який будує Петро Олексійович (Порошенко, – ред.).

Такі «ігри» є. Можливо менше, можливо більше, ніж раніше. Мені важко сказати, я народний депутат перше скликання. Ці таємні інтриги присутні, але ви бачите, що все таємне з часом стає явним.

«Я готовий до діалогу, але на поклони ні до кого не ходжу», - Ігор Гузь

 – Але поки будують різні «карткові будинки», за вашими спостереженнями, економічна, соціальна, ситуація з реформами за останній рік пішла в плюс чи в мінус?

– Є інформація Держстату про те, що цей рік був плюсовим для ВВП країни. Тобто я роблю висновок, що все ж відбулася економічна стабілізація, втримали гривню. Бо минулий рік в цьому плані був жахливим. В одному із кварталів було -17% ВВП. Це просто катастрофа. Але ми його пережили. І сподіваюся, що далі крок за кроком ми побачимо економічне зростання і стабілізацію, що дасть можливість іти вперед.

Із реформами складніше. Я ніколи критично не оцінював іноземців при владі: Айвараса Абромавичуса, Михеїла Саакашвілі, Наталію Яресько. Я вважаю, що вони були на користь. Багато з них зараз пішли. Це і Марушевська, і Деканоідзе, якій я симпатизував, яка разом із Екою Згуладзе була натхненницею створення патрульної поліції. В підсумку, я думаю, реформи пригальмувалися.

– Зараз в Кабінеті є міністри, віце-прем’єр В’ячеслав Кириленко від «Народного фронту». Чи вдається із ними ефективно працювати?

– Я намагаюся працювати зі всіма тими міністрами, із якими треба контактувати для моєї роботи. Це міністр освіти та науки Лілія Гриневич, міністр інфраструктури Володимир Омелян, міністр екології Остап Семерак. Із віце-прем’єром Геннадієм Зубком є контакт із питань децентралізації. Є діалог і з Володимиром Гройсманом. До нього є доступ, є можливість зустрітися і почути один одного. Я один із ініціаторів створення групи мажоритарників «Народного фронту», тому комунікація присутня.

– Була інформація про те, що Ігор Коломойський та Ігор Палиця намагаються створитиу Верховній Раді свою групу. Чи були вам пропозиції вступити туди? Як ви розмінюєте такі «інтириги»?

– Це не інтриги, це бажання політичної партії, яка мала до останнього часу 8 депутатів (Андрій Денисенко офіційно вийшов через неголосування «Укропу» за зняття недоторкності з Новинського, – ред.) створити групу для того, щоб впливати на ситуацію. Для цього потрібно було переконати 10 чи більше представників інших фракцій чи позафракційних. Наскільки я розумію, в них виникли якісь труднощі з цим, бо «лавка» депутатів, які можуть приєднатися, обмежена. Вже пройшло 2 роки роботи Верховної Ради. Якби на початках, могло б бути простіше. Були ж такі розмови про створення групи «Укроп», де звучали прізвища Яроша, Білецького, Парасюка. А до мене ніхто не звертався, я член фракції «Народного фронту».

– В одному із попередніх інтерв’ю ви говорили про те, що хочете створити громадсько-політичний рух всеукраїнського рівня. Вже розпочали над ним працювати?

– Робота почалася. Вона непублічна поки. Працюють мозкові штурми людей, які готові цим займатися. Є розробка ідеологічної частини. Є переговори із певними людьми в Києві, які готові приєднатися. Є аналітика, яку ми зараз збираємо по всіх регіонах країни. Але з Нового року це вже буде в публічній площині. Я одразу скажу, що це не буде партія, це буде громадсько-політичний рух. Ваші читачі про це дізнаються, ми будемо все публічно презентувати програму, цілі, засади. В цьому році ми переформатовуємо роботу команди, щоб виділити час для створення і розвитку цієї структури.

– Чи може це свідчити про те, що вам «тісно» на Волині?

– Це може свідчити про те, що наша команда має амбіції спробувати об’єднати в країні людей, які готові іти за нами, за тими цінностями, які ми будемо представляти, а вони є консервативними, націоналістичними, україноцентричними.

Чи тісно? Ми зараз із вами спілкуємося в селі Риковичі Іваничівського району. Мені вистачає поки часу на все. Я хочу бути адекватним депутатом, який відповідно працює в своєму окрузі. Але, звичайно, є амбіції. Бо знаєте, як у студентів? Перший-другий курс ти працюєш на свій імідж, «набиваш шишки» і знайомишся із різними моментами. А далі все це працює на тебе. Я так само можу сказати, бо за ці два роки і в окрузі, і в області, і у Верховній Раді я багато чого навчився, працював у різних напрямках. Зараз ми шукаємо нові можливості та форми для свого розвитку. Це, я вважаю, абсолютно нормально.

– Чи вистачить натхнення, щоб збудувати справді ідеологічний рух? Ви самі говорите про те, що багато «ігор», цинізму та навіть прагматичної «скупки»…

– Я скоро буду святкувати свій 35-й день народження. Із них більшу частину життя я в політиці. Я бачив різне і не мислю категоріями «чорне-біле». Дуже багато «сірого». Тому я не думаю, що в нашій країні хтось може вибудувати в ідеалістичному контексті таку масову структуру. Як каже Майкл Щур, «але є одне але». А їх насправді багато. Але наша команда – це молоді люди, які мають свої бачення, пройшли різну школу: революційну, «Національного Альянсу», оргкомітету фестиваль «Бандерштат». Вони показали себе і показали результат. Так, є реалії політики, але ми не стійкі в своїх ідеологічних, політичних орієнтирах.

Я не можу сказати, що це буде щось неймовірне. Ми дійсно хочемо створити структуру, яка буде «гравцем» і нести свою візію розвитку. Ми не спішимо і не говоримо, що в 2017 році це буде повністю завершено.

– І останнє запитання: оскільки наше інтерв’ю напередодні Нового року, як плануєте відзначати Свята?

– В мене вже традиція: я сам Новий рік, оцей момент 12 годин вже два роки перебуваю в монастирі отців Василіан в Луцьку. Для когось це дивно. Але мені це подобається, бо це дуже символічно і навіть трепетно: цей момент проводити не перед телевізором із олів’є, а в молитві.

А загалом як відзначатиму, ще не знаю. Минулого року відпочивав 10 днів у нашому санаторії «Пролісок». Це було корисно в першу чергу для нервової системи, бо вона постійно переобтяжена моєю активністю, різними навантаженнями. Цього року ще подумаю, як провести Свята.

Спілкувався Антон Бугайчук

Читайте також:

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*