Середа, 20 листопада 2019

Вибори у Польщі: хто правитиме країною і чи будуть українці у Сеймі

13.10.2019 / Новини

У неділю, 13 жовтня у Польщі проходять парламентські вибори, результат яких визначить, чи збереже правляча партія «Право і справедливість» (ПіС) владу в країні і чи потраплять вперше до Сейму українці, які переїхали до Польщі і стали громадянами цієї країни вже після 1990 року.

Згідно з опитуваннями, ПіС, яка позиціонує себе захисником консервативних та традиційних цінностей, має непогані шанси зберегти більшість у парламенті, пише ВВС.

Польський парламент – двопалатний. Сейм обирається за пропорційною системою, в рамках якої партіям треба подолати 5% прохідний бар’єр, а коаліціям – 8%. Сенат обирається за мажоритарною системою.

Одна з новинок передвиборчої кампанії – участь як кандидатів українців, які переїхали до Польщі та стали громадянами країни вже після 1990 року.

Які політичні сили претендують на владу в країні? І за що виступають українці, які балотуються до Сейму?

«ПіС» хоче продовжити «добрі часи»

Правляча партія «Право і справедливість» очолює коаліцію «Об’єднані праві» з кількох правих партій.

«Право і справедливість» була створена братами Лехом та Ярославом Качинськими у 2001 році. Лех Качинський був президентом Польщі з 2005 року до своєї загибелі в Смоленській авіакатастрофі у 2010 році.

На чолі з Ярославом Качинським «ПіС» у 2015 році стала першою партією, яка отримала однопартійну більшість у Сеймі у сучасній польській історії, і відтоді формує уряд. Сам Качинський очільником уряду не став, довіривши цю місію своїм соратникам, але залишається ключовою людиною у партії.

Того ж 2015 року президентом Польщі став висуванець «ПіС» Анджей Дуда.

«ПіС» оголошує себе захисником традиційних інститутів – родини та католицької церкви, наголошує на «постійній присутності християнства» в польській ідентичності, акцентує увагу у програмі на заходах з подолання демографічної кризи, повернення польських мігрантів на батьківщину, проведенні соціальної політики, яка сприятиме народжуваності.

Зокрема, ще на початку правління уряд «ПіС» запровадив виплати 500 злотих (приблизно 130 доларів) родинам щомісяця на другу дитину та наступних дітей. А з 1 липня 2019 року виплата 500 злотих передбачена всім дітям, які не досягли 18 років. Сукупна вартість витрат на таку програму сягає 2,5 млрд доларів на рік.

«Це має слугувати покращенню демографічної ситуації Польщі, аби була молодь, яка пізніше буде працювати та на нашу пенсію, і на економічний розвиток країни», – заявив тоді очільник уряду «ПіС» Матеуш Моравецький.

Окрім того, з серпня 2019 року молодь віком до 26 років звільнили від виплати податку на прибутки фізичних осіб, в надії, що це зупинить міграцію молодих поляків до Британії, Німеччини та Норвегії.

Така політика дала правлячій партії додаткові козирі на час передвиборчої кампанії, яку вона проводить під гаслом «Добрі часи для Польщі».

Водночас усе правління «ПіС» позначено протистоянням з опозицією та ЄС навколо реформ судової влади та державних медіа. Опоненти звинувачують в порушенні незалежності судової влади, встановленні повного контролю над державними ЗМІ. Європейська комісія подала на Польщу до Суду ЄС через польський закон, який дозволяє дисциплінарне розслідування проти суддів на основі їхніх рішень – в Брюсселі вважають, що це призведе до політичного контролю над судовою гілкою влади.

Відносини з ЄС напружені також через несприйняття чинним польським урядом кліматичної політики, політики квот для біженців, через спроби зробити більш жорстким законодавство щодо абортів.

Передвиборча програма «ПіС» чітко підкреслює, що ЄС перебуває у кризі через спроби «культурної уніфікації», «ерозію суверенітету» країн-членів, «недобросовісне ставлення до нових членів» та домінування кількох держав.

«Ми відкидаємо гегемонію на нашому континенті – однієї чи двох країн, оскільки така ситуація веде до політики, яка може закінчитися гострими конфліктами та врешті-решт війнами», – йдеться у програмі з натяком на німецько-французький тандем.

У зовнішній політиці «ПіС» критикує попередників – ліберальну партію «Громадянська платформа» та її тодішнього лідера Дональда Туска – за надмірний євроентузіазм, начебто «підпорядкування сильнішим європейським країнам», покладання на ЄС у безпекових питаннях, відсутність у нормандському форматі перемовин щодо України.

Керівна партія обіцяє зміцнювати партнерство з країнами Вишеградської групи – Угорщиною, Чехією та Словаччиною, з США, розширювати присутність альянсу на польській території. Зокрема, ПіС вважає своєю заслугою розміщення контингенту НАТО у Польщі з 2017 року, включно з американськими військами, хоча це відбувалося в рамках загальної політики поширення присутності альянсу в кількох країнах-членах на кордоні з Росією.

Про Україну в програмі «ПіС» згадується в контексті підтримки її євроінтеграційних прагнень: «Ми виступаємо за розширення Євросоюзу на Західних Балканах та окреслення реальних перспектив для східноєвропейських країн (Грузія, Україна, Молдова)»,

Водночас наголошується на «постулаті правди» щодо політики пам’яті країн-сусідів – Росії, Німеччини та України, від яких уряд «ПіС» фактично вимагає визнати притаманне йому бачення трагічних історичних подій минулого. У відносинах з Україною це вже призводило до похолодання, через провал історичного діалогу.

В передвиборчій програмі «ПіС» висвітлюється бачення засад відносин з Німеччиною, Литвою та Росією, щодо України такого бачення немає.

«Ми хочемо покращити відносини з Росією. Вони необхідні не тільки обом країнам і націям, а також регіону і континенту. Однак зміни, щоб їх здійснити вимагають волі двох країн», – йдеться в документі.

Втім, за роки перебування «ПіС» при владі польсько-російські відносини не покращилися, а протистояння щодо історичних питань, зокрема через виправдання в Росії пакту Молотова-Ріббентропа тільки загострюється.

Хто опонує «ПіС»

Ключова опозиційна сила на виборах – партія «Громадянська платформа», яка керувала Польщею у 2007-2015 роках. Разом з кількома ліберальними партіями та зеленими вона утворила «Громадянську коаліцію».

Очолює «Громадянську платформу» Гжегож Схетина, який був міністром закордонних справ Польщі у 2014-2015 роках. Проте через його невисоку популярність, своїм кандидатом на посаду очільника уряду «Громадянська коаліція» висунула віцеспікерку Сейму Малгожату Кідаву-Блонську.

«Громадянська коаліція» виступає як опонент ПіС, обіцяє відновити незалежність суддів та медіа, забезпечити дотримання демократичних норм.

Ще одна сфера конфронтації двох партій – зовнішня політика.

«Ми змінимо неефективність та пасивність «ПіС» у роботі Європейського Союзу та деградацію Польщі до другої ліги в рамках ЄС», – йдеться у програмі «Громадянської коаліції».

Вона також обіцяє відновити тісну співпрацю з Францією та Німеччиною, досягти більших дотацій Польщі з бюджету ЄС.

«Громадянська коаліція» також обіцяє покращити імідж Польщі на міжнародній арені.

«Слід якомога швидше ретельно змінити образ Польщі як агресивної та ненадійної країни, створений нинішньою владою», – йдеться у програмі цієї коаліції.

Обіцяє вона і більш активну політику щодо України: «Ми відновимо активну політику Польщі на Сході, особливо стосовно України».

Третій результат на виборах опитування дають «Лівиці» – коаліції трьох соціал-демократичних партій. До неї входять Демократичний Лівий Альянс, який перебував при владі у 1993-1997 та 2001-2005 роках за президента Олександра Квасьнєвського, партія колишнього мера Слупська, відкритого гея Роберта Бедроня «Весна» та молодіжна партія «Лівиця Разом».

Вони обіцяють боротися з «праворадикальними фанатиками» при владі і перетворити Польщу у державу загального добробуту.

Програма «Лівиці» концентрується на соціальній та екологічній політиці. Ця коаліція обіцяє захист прав працівників, інвестиції у відновлювальну енергетику і висадку лісів, збільшення витрат на охорону здоров’я до 7,2 % ВВП та науку до 2% ВВП, діджиталізацію освіти, безкоштовні дитсадки, легалізацію одностатевих шлюбів.

Ще одну коаліцію – «Польську коаліцію» – називають «екзотичною», адже до неї входять проєвропейська аграрна «Польська народна партія», яка перебувала в урядах разом з лібералами з «Громадянської платформи», та популістський рух євроскептиків «Кукіз 15», який навпаки ці уряди критикує. Саме рух «Кукіз 15», який очолює музикант Павел Кукіз просував кілька законопроєктів, які викликали конфлікти в українсько-польських стосунках.

Втім, претензій до України з історичних питань ще більше в ультраправої коаліції «Конфедерація», яка поки що має мало шансів подолати бар’єр.

Що показують опитування

Згідно з опитуванням Kantar Public для телеканалів TVN та TVN24 від 9-10 жовтня, «Об’єднані праві» можуть отримати 40% голосів виборців, «Громадянська коаліція» −26%, «Лівиця»- 12%, «Польська коаліція» та «Конфедерація» – по 7% голосів. Потрапляння до Сейму двох останніх залишається під питанням.

Всі останні опитування свідчать, що «Право і справедливість» з союзниками збереже більшість у Сеймі – не менше 231 з 460 мандатів, і уряд Матеуша Моравецького продовжить роботу.

Проте метою «ПіС» є 276 з 460 мандатів – саме така кількість дозволить долати президентське вето. Це важливо, якщо чинний президент країни Анджей Дуда, якого підтримує «ПіС», програє президентські вибори у Польщі навесні 2020 року.

Ще кращим сценарієм для правлячої партії є 307 мандатів у Сеймі, які дозволять змінювати Конституцію, але такий результат на виборах є малоймовірним.

Українці на виборах

Як повідомляє україномовне польське видання Наш вибір на виборах братимуть участь щонайменше 5 кандидатів-українців.

В лавах ліберальної Громадянської коаліції є троє кандидатів-українців. Двоє з них представляють Об’єднання українців в Польщі, організацію української нацменшини – нащадків тих українців, які залишилися в Польщі після сумнозвісної операції «Вісла» 1947 року. Це Мирон Сич, який вже був депутатом Сейму від «Громадянської платформи» у 2007-2015 роках та молода підприємиця Ксеня Довгань-Доманська.

Третя кандидатка – Мирослава Керик – проживає у Польщі останні 17 років, займається громадською діяльністю, очолює фонд «Наш вибір» і брала участь у створенні «Українського дому» в Варшаві.

Ще двоє українців, які переїхали у Польщу після 1990 року, балотуються від Лівиці – це бізнесмен Максим Капланський та психологиня Олеся Івченко.

Важко передбачити, які є шанси на обрання в кандидатів-українців, оскільки вибори до Сейму проходять за пропорційною системою з відкритими списками, тобто громадяни обирають одночасно з партією/коаліцією ще одного з переліку кількох її кандидатів, яких пропонує партія/коаліція до Сейму в окрузі, де проживає виборець.

В коментарі BBC News Україна Мирослава Керик зазначає, що у списки «Громадянської коаліції» її запросили як громадську активістку, що займається польсько-українськими гуманітарними проєктами.

«Я вирішила, що пора українській спільноті мати свої представників у парламенті. Нас тут багато, є меншина, яка проживає на північних та західних теренах Польщі, і є українські громадяни, які живуть тут багато років, отримали польське громадянство і тепер можуть голосувати», – зазначає вона.

За словами пані Керик, фонд «Наш вибір» провів дослідження і з’ясував, що у 2014-2017 роках приблизно 2 тисячі українців щороку отримували польське громадянство. І попри те, що більшість українців у Польщі – це тимчасові робітники, кількість українців серед польських громадян зростає.

Мирослава Керик зазначає, що українці в Польщі стикаються з низкою проблем.

«Сюди досить легко приїхати і працювати тимчасово. Але складнощі з’являються, коли людина хоче працювати довший період, бувають порушення процедури, часу розгляду, якщо йдеться про надання дозволу на проживання», – пояснює вона.

Серед проблем вона також називає брак інтеграційної політики та доступних мовних курсів, чорний ринок праці для тимчасових робітників.

«Якщо мене оберуть до Сейму, я буду не тільки захистом трудових мігрантів займатися, я буду домагатися, щоб Польща розвивала інтеграційну політику», – наголошує пані Керик.

Вона вважає випадки побиття українців за етнічною ознакою, які іноді відбуваються у маленьких містечках Польщі, саме наслідком браку інтеграційної політики.

«Треба навчати людей жити з людьми, які походять з інших країн, вчити взаємної поваги. Покращення системи розслідування і переслідування таких злочинів, боротьба проти мови ненависті для мене теж буде завданням», – говорить кандидатка.

Водночас пані Керик не вірить, що політика до мігрантів будь-якого походження покращиться, якщо «Право і справедливість» збереже владу.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*