Уже покійний Анатолій Дроздович з міста Любомль Волинської області пройшов війну від самого початку і майже дійшов до Берліна. У 94 роки він ще давав інтерв’ю одному з телеканалів і чітко пам’ятав кожен епізод воєнних дій. Не стало знаного на Любомльщині ветерана у 2019 році.
Відомостями про нього поділився директор Любомльського краєзнавчого музею Юрій Фініковський.
“Дроздович Анатолій Васильович народився 30 грудня 1922 року в с. Гуща Любомльського повіту в сім’ї коваля. Закінчив 7 класів польської загальноосвітньої школи в с. Гуща і Опалин.
Патріотично виховувався на журналах, які виписував батько зі Львова. Відвідував прогресивну українську організацію «Просвіта» в с. Гуща.”, — зазначив Фініковський.
У 1935 році батьки, після комасації, переїхали у м. Любомль. До 1941 року допомагав батькам по сільському господарству.
У період німецької окупації відвідував «Просвіту» в Любомлі. Працював бухгалтером в фільварку с. Запілля. Після розгрому УПА фільварку в с. Запілля, щоб уникнути арешту з боку фашистів, сім’я виїхала в с. Рогові Смоляри, де їх відвідали курінний УПА «Лисий» і сотенний Микола Яценюк «Чумак», які запропонували юнаку зі зброєю в руках виборювати Українську Державність.
Влившись у лави УПА, був призначений військовим господарчим сотні «Чумака». Сотня охороняла територію понад р. Буг і госпіталь на хуторі с. Забужжя.
Брав участь, у 1943 р., в рейді по Любешівському району. Мав псевдо «Гринько», після поранення в голову отримав псевдо «Недобитий». Був в УПА до звільнення району Червоною Армією в липні 1944 р.
Відеосюжет про Анатолія Дроздовича, 2017 рік:
Пішов добровольцем в Червону Армію, був сапером. Пройшов з боями Польщу, Австрію, Німеччину, Чехословакію. На фронті був контужений і двічі поранений. Нагороджений бойовим орденом «Вітчизняної війни» ІІ ст. і медаллю «За перемогу над Німеччиною». Демобілізувався у грудні 1946 р.
Після повернення у Любомль довготривало допитувався в КДБ і 3 березня 1948 р. був арештований. Військовою трійкою у Луцьку, за участь в УПА, був засуджений на 25 років, 5 років висилки і 5 років поразки в правах.
Пройшов тюрми Києва, Москви, Кірова, Новосибірська, Красноярська.
Був в’язнем Горлагу Норильська. Взяв активну участь у Норильському повстанні у 1953 р. Звільнений літом 1956 р., а через два місяці Луцьким КДБ його справа була закрита.
У 1951 р., за участь в УПА, його батьки і сестри були вивезені в Тюменську область.
Після повернення в Любомль працював електрослюсарем в «Сільгосптехніці», лісгоспзазі. У 60 років пішов на пенсію. Інвалід війни І групи.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІ ст. і 12 державними медалями, відзнакою учасника Норильського повстання і відзнаками ОУН, УПА.
Був активним учасником Волинського Братства вояків УПА і Любомльського відділення Всеукраїнського Об’єднання ветеранів.
Помер 13 квітня 2019 року. Похований у м. Любомль Волинської області.
Залишити коментар