Спершу я побачила талановиту акторську гру Уляни Цісарук, а вже потім познайомилася з нею особисто. На одній з центральних вулиць Шацька вона під час соціального експерименту зіграла дружину, над якою чоловік вчиняв насильство.
Про це пише газета «Новий погляд+», передає Район Шацьк.
Зіграла переконливо, бо люди зупинялися і думали, що ж їм робити: захищати жінку самим чи викликати поліцію.
Друга наша зустріч відбулася в просторому залі одного з приміщень Шацька, де зовсім нещодавно почали проводитися заняття драматичного гуртка. Його ініціаторка та керівниця – та сама акторка Уляна.
У трьох діток, які прийшли на заняття, горять очі. Вони усміхнені, відкриті, не ховаються в кутку, а стоять посеред залу в очікуванні завдань від наставниці. Їм подобається увага батьків, їхні захопливі погляди, те, що тут можна проявляти емоції і безмежно фантазувати.
…Найперше – знайомство, адже на заняття прийшла новенька дівчинка. Марині зразу трохи лячно, і вона час від часу ловить мамин погляд – для підтримки. Втім, уже за хвилину впевнено розповідає про себе і свої захоплення. Напругу зняли, далі – розминка. Команда юних акторів разом з наставницею починає грати в «крокодила»: один активно жестикулює, другий – з усіх сил намагається відгадати, про яку ситуацію йдеться.
Сміх, жарти, радість! «Інколи царина театрального мистецтва так захоплює дітей, що ми не можемо розпрощатися після заняття», – каже Уляна Цісарук.
Ідея відкрити драматичний гурток прийшла до неї нещодавно. Сама пані Уляна народилася на Львівщині, але живе з сім’єю в Світязі, звідки родом її чоловік. Свого часу вона здобула дві вищі освіти: філолога і релігійного журналіста; багато працювала з дітьми і підлітками.
«В дитинстві я мріяла стати актрисою. Починала з відвідування драматичного гуртка, потім був аматорський театр при університеті, народний драматичний театр у Червонограді – там працювала з дисидентами, котрі поплатилися своєю свободою за проукраїнську театральну діяльність. Я грала роль Лесі Українки, і з виставою про цю талановиту поетесу наша трупа навіть приїжджала у с. Колодяжне», – розповідає моя співрозмовниця.
Підштовхнули Уляну до дій її не менш творчі колеги, з якими товаришує і котрі відкрили в Шацьку танцювальні студії. Взяли в оренду приміщення в селищі, зробили поверхневий ремонт. Там світло, просторо, а головне – тепло. Віднедавна в ньому щодня займаються діти, опановуючи ази театрального і танцювального мистецтв.
На сьогодні Уляна веде два драматичні гуртки. Заняття відбуваються два рази в тиждень, вартість одного – 20 грн. В Шацьку його відвідують поки тільки троє діток. Проте ця маленька акторська команда вже, можна сказати, успішно дебютувала: діти вивчили невеликі тексти і в образах ангелів разом зі святим Миколаєм ходили вітати одиноких людей похилого віку селища.
В Світязі на гурток ходить більше дітей, вони різного віку, а деякі приїжджають на заняття навіть з Пульма. Уляна вдячна Світязькому сільському голові, який підтримав ініціативу і дозволив займатися у будинку культури.
Зі слів керівниці, помітно, що діти спраглі до розвитку, творчості, відкритого спілкування, цікавих проєктів. Зараз вони готують сюрприз для односельців – працюють над створенням вертепу. З цим театралізованим дійством, яке перенесе глядачів у часи народження Спасителя, гуртківці підуть вітати зі святом Різдва своїх рідних і знайомих.
У вертепі багато персонажів: Ірод, царі, воїн, ангел, пастушок та інші, для кожного потрібно підібрати чи виготовити відповідний костюм. А ще Уляна планує показати вертеп на районному фестивалі колядок і щедрівок.
Заняття гуртківців проходять цікаво: діти без слів, з допомогою міміки і жестів, розігрують різні ситуації; виконують вправи на розвиток творчої уяви; працюють над правильною дикцією, промовляючи, з олівцем у зубах, скоромовки. Вчаться виражати емоції: радість, гнів, смуток.
«Для мене важливо так зацікавити дітей, щоб вони відкидали всі свої справи і бігли на гурток. Щоб отримували від нього таке задоволення, як я у своєму дитинстві. Пам’ятаю, коли тато мене не пускав на заняття, я вигадувала різні причини, заручалася підтримкою мами, і таки потрапляла в середовище, де моя творча натура трепетала від щастя!» – ділиться спогадами керівниця гуртка.
Планів на майбутнє – багато. Уляна Цісарук хоче підготувати з дітьми ніжну виставу до Дня матері; окремо – сценку для наймолодших глядачів, аби показувати її в дитячих садках району. Також мріє про постановки з танцями, про те, щоб її юні актори прийшли в школи, і до кожного важливого в житті людини і держави свята демонстрували учням невеликі тематичні вистави. Театральні виступи, з її слів, мають навчати, нести в собі якийсь корисний зміст, порушувати екологічні, соціальні проблеми, спонукати до роздумів, прищеплювати любов до України.
Щоб захопити дітей творчою роботою, потрібно, щоб сам керівник любив мистецтво і вмів його сприймати. З перших хвилин розмови з Уляною Цісарук я зрозуміла, що вихованці драмгуртка – в надійних руках істинної поціновувачки прекрасного. Вона знає, як зробити з дитини творчу особистість, зародити в маленькому серці любов до театрального мистецтва.
Мирослава ЦЮП’ЯХ
Залишити коментар