Провідний науковий працівник відділу новітньої історії Волинського краєзнавчого музею Сергій Лис розповідає, що на виставці, присвяченій дисиденту Миколі Коцу, вперше представлено низку матеріалів з його особистого фонду.
Тут є життєпис у світлинах: на засланні, в період перебудови, в часи незалежної України.
Експонуються також табірні замітки та рукописні спогади волинського політв’язня. Є документи про переслідування його радянською владою: копія вироку, протоколи зборів громадськості різних установ, на яких засуджувалися антирадянські дії дисидента, довідка про реабілітацію тощо, – повідомляє Інформаційне агентство Волинські новини.
«Це дуже видатний волиняни, який присвятив своє життя боротьбі за Україну, права людей. Це краянин із світовим ім’ям. Дані про нього занесені в світові енциклопедії про постраждалих від радянської влади. Він не боявся говорити правду про те, що відбувається в радянському союзі, він писав заборонені листівки, поширював – це був мужній вчинок. Будучи на засланні він почав працювати з всесвітньою організацією «Amnesty International». Після перебудови, повернувшись додому, засновував правозахисні організації, проводив безліч міжнародних конференцій, писав книги, відроджував із архівів пам’ять про волинян, яких намагалася знищити радянська влада», – розповідає краєзнавець.
Зі слів Сергія Лиса, він завдячує долі, що мав змогу особисто бути знайомими з такою великою людиною.
«Я його знав особисто. Для мене він був світлою людиною. А захоплювало те, що він ніколи «не прогинався». У нього була своя думка, він її висловлював спокійно, не боявся нікого. І в нього було глобальне бачення процесів, які відбувалися в Україні. Пригадую, був випадок після Помаранчевої революції, коли ми просили його краєзнавчий фонд передати у наш музей. А він відмовив, мовляв, ще прийдуть проросійські сили, буде антиукраїнська влада і його документи можуть знищити. Тоді я і колеги з недовірою сприйняли його прогнози, бо ж це було після революції, були всі натхненні, ідемо в Європу, демократія. І не пройшло багато часу, як люди постали на революцію Гідності. Він вже тоді розумів, що Україні ще далеко до справжньої демократичної влади та незалежності держави від російського впливу», – ділиться спогадами Сергій Лис.
На виставку завітав і секретар обласного відділення ветеранів Анатолій Лесик, який допомагав Миколі Коцу в остання роки його життя.
«Я досить тісно спілкувався з Миколою, допомагав йому видавати книги, допомагав у побутів, бо він хворів. Пригадую, що він багато працював в архівах СБУ, знаходив справи репресованих у Волинській області й на базі цих документів робив свої праці, аби підняти заховані імена наших краян. Це була принципова людина, яка зажди говорила правду і ніколи не йшла на поступки совісті. Був таким світлим, кришталевим чоловіком, він – гордість для краян. Тому про нього волиняни повинні більше знати», – наголошує пан Анатолій.
Зауважимо, що виставка почала діяти з 4 грудня у приміщенні Волинського краєзнавчого музею й буде функціонувати до 26 січня 2018 року – першої сумної річниці від дня смерті видатного волинянина.
Довідково:
Народився Микола Георгійович Коц 4 грудня 1930 року в селі Гуща Любомльського повіту. В 1940-і роки його родина була репресована радянським режимом: батько і брат отримали довгі строки ув’язнення, як класово ворожі елементи («куркулі»). Після здобуття за часів хрущовської «відлиги» вищої освіти Микола Коц викладав у технікумах на Тернопільщині. У 1960-х роках став дисидентом, розповсюджував публікації про злочини радянського тоталітаризму. У 1968 року отримав сім років таборів та п’ять років заслання. Карався у мордовських таборах. Микола Коц – засновник і голова Української Гельсінської Спілки на Волині (1988 р.), співзасновник Всеукраїнського Товариства політичних в’язнів і репресованих (1989 р.). У 1994 році вступив до Української Асоціації «Міжнародна Амністія». Також був членом редколегії по написанню тому «Волинська область. Реабілітовані історією» (2003 р.). Автор численних статей та книг. Помер у Луцьку 26 січня 2017 року.
Залишити коментар