Україна – Польща: як змінять “антибандерівський” закон та що це означає

Про яке рішення Конституційного трибуналу ідеться?

Про оцінку Конституційним судом Польщі “антибандерівських” норм закону про Інститут нацпам’яті.

У січні 2018 року до цього закону було внесено низку правок. Частина з них створювала цікавий ефект: дозволяла порушувати кримінальну справу за заперечення злочинів українських націоналістів (в тому числі тих злочинів українських формувань, які співпрацювали з Третім Рейхом) та передбачала кримінальне переслідування тих, хто “приписуватиме полякам злочини нацистів”, зокрема буде вживати словосполучення “польські табори смерті”.

Що це за закон про національну пам’ять?

Не про пам’ять, а про Інститут національної пам’яті. Це така установа, яка досліджує все, що відбувалось у Польщі у період з 1939-го по 1989 рік включно, тобто період Другої світової війни, а також комуністичне правління. Та розбирається із тим, які злочини було скоєно проти польського народу у цей проміжок часу. В Україні така установа теж є. Але.

На відміну від української установи, польський Інститут національної пам’яті має прокурорські функції. Він був створений на основі Головної комісії з розслідування німецьких злочинів, яка існувала з 1940-х років. У 1990-х йому додали функції розслідувань радянських злочинів проти поляків і злочинів польської комуністичної влади. Закон, який називають “антибандерівським”, власне і регулює роботу цього Інституту.

26 січня закон прийняли у польському Сеймі, а 6 лютого його підписав президент Польщі Анджей Дуда. У той же час глава Польщі опротестував положення оновленого закону про ІНП, в яких використані словосполучення “українські націоналісти” і “Східна Малопольща”. Він також звернувся в Конституційний суд Польщі з проханням дати оцінку нововведенням, таким чином, не виключивши, що в закон ще можуть бути внесені зміни.

Що означає рішення Конституційного трибуналу?

Що трибунал вважає: право на власну оцінку історичних подій та особистостей – не привід для кримінального переслідування.

Також воно означає, що тепер Польщі буде значно легше вибудовувати стосунки із іншими країнами. Суперечливі правки створювали для самих поляків проблеми. Наприклад, ухваливши цей закон, Польща серйозно ускладнила стосунки з Ізраїлем. Законом фактично заперечується участь поляків у Голокості, і Ізраїль вже досить жорстко розкритикував документ, згадуючи, що найбільші концентраційні табори були розташовані саме на території Польщі. По-друге, Польща і без того мала проблеми з ЄС, де не задоволені судовою реформою, згідно з якою судова гілка влади фактично узурпується. Ускладнювати стосунки ще і цим законом, який передбачав значну політизацію історичних процесів, було би більш ніж недоречно.

Крім того, рішення Конституційного трибуналу означає провал російських пропагандистів, які значною мірою долучились до того, аби цей документ отримав назву “антибандерівського”.

До чого тут Росія?

Традиційно – до самої задумки. За словами політолога Валерія Димова, розслідування говорять, що “Кукіз’15” розробляв закон з допомогою російських істориків. Це різко зсунуло ставлення польського політикуму і суспільства праворуч. Поляки стали заручниками політизації історії.

“Кукіз’15” – це права польська політична партія, вплив на яку має Росія. Зокрема, у ЗМІ польські політики саме РФ та її вплив називали причиною того, що польський Сейм несподівано заговорив про “українських націоналістів”. Росія, до слова, впринципі має значний вплив на праворадикальні політичні рухи у Польщі, зокрема на партію “Zmiana”, провокації якої неодноразово спричиняли гучні скандали у країні. Відтак, за словами Димова, визнання “української” поправки неконституційною свідчить про те, що чергова провокація Москви не вдалася.

Що буде далі?

Сейм Польщі має переглянути зміни до закону про Інститут національної пам’яті. Тепер уже – з урахуванням рішення Конституційного трибуналу. І привід для історичних сварок на державному рівні, скоріше за все, буде усунутий.