Вівторок, 22 жовтня 2019

У погонах і воротарських рукавичках: поліцейський з Любомльщини — один із кращих голкіперів району

На теренах Любомьського району Ігор Мелюх відомий, як у колі правоохоронців, так і серед футболістів, адже вміло поєднує свою роботу в поліції із заняттям спортом. Так би мовити, перебуває завжди у формі: в поліцейській, футбольній, та й взагалі — у добрій фізичній формі.

Наш співрозмовник — старший дільничний офіцер поліції сектору превенції Любомльського відділу поліції ГУНП у Волинській області. Коротше кажучи, він є дільничним по Головненській ОТГ. Займає саме селище і ще вісім сіл, загальною чисельністю близько 6600 жителів. Працює з 2012 року, до того закінчив Національну академію внутрішніх справ у Києві, факультет боротьби із незаконним обігом наркотиків.

— Чому обрали саме таку професію?

— Було бажання, подобалася ця сфера, до того ж і батько працював кілька років в міліції. Після школи закінчив академію, працюю уже сім літ, не шкодую…

— Головне — далеко не найспокійніше селище в нашому краї. Чи не важко?

— Зараз уже не ті часи, що раніше були, коли траплялись конфлікти між селами і Головне виділялось між іншими… Та й нема уже таких особливо «буйних» людей, хоча правопорушників завжди вистачає…

— Сім років служби плюс академія — не так уже і мало… Щось запам’яталося за ці роки, якийсь незвичний випадок?

— Найбільше запам’яталася біда, що трапилась в селі Замлиння. Там житель села Куснища вбив свою співмешканку. Тоді четверо діб ходили по лісах, шукали вбивцю. Працювали всім колективом цілодобово, ніхто не зважав, що вдома чекають і переживають рідні, але усе-таки знайшли злочинця…

— Як ви на собі відчуваєте реформи у вашій галузі, є якісь зміни на краще, саме для працівника поліції?

— Раніше один дільничний був на 2 сільради, приблизно 2-3 тисячі чоловік. Після реформи зробили більше навантаження, зате створили групу швидкого реагування, яка їздить по викликах, на сімейні та інші конфлікти. Раніше цим займались дільничні, тож з цього боку нам роботу полегшили. Зараз більше займаємось профілактикою правопорушень серед населення…

— Окрім того, що ви, як поліцейський, перебуваєте на сторожі правопорядку, ще й частенько стоїте на сторожі футбольних воріт згоранської команди.

— Футбол, волейбол полюбляю з дитинства, в школі постійно займався спортом, неодноразово вигравали чемпіонат району з волейболу, на область виступав за збірну Любомльщини. З футболу також постійно брав участь у різних змаганнях… Останнім часом граю у міні-футбол, адже щоб достойно грати на великому полі, потрібно постійно тренуватись з командою. Зараз граю за згоранський СК «Літос».

— Чи не заважає спорт основній роботі?

— Якраз навпаки. Як відомо, заняття спортом дисциплінують, без чого неможливо досягти якогось результату, допомагають тримати себе у гарній фізичній формі. До того ж керівництво нашого відділу активно сприяє тому, щоб працівники займалися спортом.

Часом доводиться захищати і честь райвідділу на різних змаганнях, не так давно іще з одним нашим працівником у складі команди обласного управління поліції брав участь у турнірі серед силових структур області з нагоди 27-ї річниці створення СБУ, де зайняли перше місце. Також нещодавно стали бронзовими призерами на чемпіонаті ГУНП та вибороли друге місце на кубку Любомльського міського  голови.

— Чому саме воротар, а не інша ігрова позиція?

— Спочатку я грав в центрі, потім в захисті, якось не було кому стати на ворота. Спробував — сподобалось, знадобились навички із волейболу: реакція хороша, після цього і залишився на воротах, ось уже два останніх роки визнають кращим воротарем районного чемпіонату з міні-футболу.

— А у вільний від роботи та спорту час чим живете?

— Дуже люблю проводити час з сім’єю: дружиною, донькою — вони мій найнадійніший тил. Також полюбляю рибалити — як же не бути ним, коли живеш зовсім поруч з чудовими Згоранськими озерами?

Спілкувався Віктор ПИЛИПЕНКО

«Наше життя», 24 липня

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*