Моя дружина лікар – пульмонолог однієї з київських лікарень, яка в списку тих прийому людей на карантин і лікування у випадку можливого розповсюдження коронавірусу. У зв’язку з пандемією вона опинилася, можна сказати, на передовій. Щодня процедура збору на роботу перетворюється на певний ритуал, який передбачає заходи безпеки від інфекції, приготування їжі на весь день та ін.
Головне ж, як дістатися на роботу.
Певний транспорт у місті для такої категорії людей працює за спеціальними перепустками. Але ж до цього транспорту ще треба дістатися та й не доїжджає він до самої лікарні. Вихід – таксі. Щодня ми витрачаємо на таксі більше ста гривень.
Під вечір дружина повертається з роботи. При всіх заходах безпеки невідомо що вона заносить з вулиці і лікарні у дім. Сімя знаходиться у зоні підвищеного ризику зараження вірусом.
Нарешті Верховна Рада згадала про українського лікаря.
Обіцяють на час карантину підвищити заробітки. Через два тижні карантину згадав про це і мер Києва, голова Київської міської державної адміністрації Віталій Кличко. Про це він повідомив під час брифінгу, передають Українські Новини.
“Зазначу,- сказав він, – що на позачерговому засіданні Київрада збільшила фінансування медичних працівників в умовах боротьби з коронавірусом. На доплати столичним медикам виділили 894 млн. гривень. Мова йде про всі медустанови другої ланки охорони здоров’я…Доплати лікарям інфекційних відділень, які рятують киян від вірусу, складуть від 5 до 10 тис. гривень. Перші виплати медики отримають вже в квітні”.
Прочитав і подумав: чи все в ладах із совістю цієї людини. Шановний мер не сказав, а яка ж заробітна плата у того ж лікаря – пульмонолога. Скажу я: середньомісячний оклад лікаря – пульмонолога становив у 2019 році аж 4361 грн. (були деякі доплати, наприклад, оздоровчі). Отже, якщо мер доплатить, то й розбагатіємо.
До речі, на шість тисяч, як інформує сайт РБК – Україна, живуть листоноші, кухари, кур’єри тощо. Чи не краще лікарю під час коронавірусу стати кур’єром? Але погляньмо на іншу категорію осіб, які живуть за рахунок наших податків. Беру одну із декларацій заступника керівника місцевої прокуратури. За 2018 рік вона становить -384394 гривні. Та це було два роки тому.
Посадовий оклад Генерального прокурора України у 2020 році становитиме 93 648 грн, прокурора Офісу Генерального прокурора – 28 815 грн, прокурора обласних і прирівняних до них прокуратур – 23 052 грн, прокурора окружних і прирівняних до них прокуратур – 22 764 грн. Відповідну постанову Кабінету міністрів України № 1155 було прийнято на урядовому засіданні 11 грудня 2019 року, повідомляє Ліга. Закон.
Середній розмір винагороди членів наглядових рад у більшості державних підприємств становить близько 100 тис грн на місяць, але у найбільших стратегічних компаніях — “Нафтогазі” чи “Укрзалізниці” — винагорода може бути більшою, оскільки їх фінансові показники становлять сотні мільярдів”, — зазначає виконавчий директор Офісу реформ Кабміну Антон Ященко.
Перелік космічних зарплат можна продовжувати. Обіцяють трохи вгамувати апетити цих каст через коронавірус. Та лікар навіть із доплатами не йде ні в яке порівняння із зарплатами багатьох категорій державних посадовців. Йому «світить» хіба що підчепити вірусне захворювання і лікуватися за чотири тисячі гривень.
В Україні вже захворіли десятки лікарів.
Хтось із лікарів через гестапівське ставлення влади розраховується. Так, на Тернопільщині із інфекційного відділення лікарні швидкої допомоги звільнилося 8 осіб, які вирішили не ризикувати під час лікування хворих на коронавірус.
– Є люди, в яких – хронічні захворювання, люди, в яких малі діти. І щоб не наражати сім’ю і себе, вони просто звільнилися з роботи. Звичайно, цього б могло не статися, якби у них була мотивація. Отримуючи 4 тисячі гривень заробітної плати, звичайно, мало хто може віддавати себе роботі в таких небезпечних умовах, – прокоментував ситуацію головний лікар Тернопільської лікарні швидкої допомоги Ярослав Чайківський в ефірі “Суспільного”.
Поки паніки серед лікарів немає, ходять на роботу, лікують. Та чи вистачить терпіння? Питання праці українського лікаря повинно стати першочерговим, оскільки Україна може перетворитися на такий собі могильник. Тьху мені на язик.
Володимир Вакулич, журналіст
1 квітня 2020 рік
ДОВІДКОВО:
Вакулич Володимир Михайлович (народився 26 листопада 1958 р. у селі Велимче Ратнівського району Волинської області) — державний службовець III рангу, український письменник, науковий дослідник новітньої історії України, журналіст. Член Національної спілки письменників України. Заслужений журналіст України (26.12.2003 р.). Доктор політичних наук (2008 р.).
Після закінчення Велимченської загальноосвітньої школи вступив до Львівського національного університету ім. Івана Франка на факультет журналістики. У 1982 році запрошений до міста Кіровограда на посаду кореспондента газети «Кіровоградська правда», згодом — завідуючий партійно-політичним відділом цієї газети. З липня 1990 р. по грудень 1993 р. — редактор газети «Вечірня газета».
З 1995 року — в Києві. Працював: у Кабінеті Міністрів України головним спеціалістом, Керівником Служби Віце-прем’єр міністра України; в Адміністрації Президента України: помічником Глави АПУ, Керівником Головного управління суспільних комунікції та інформацій; керівником Управління забезпечення зв’язків Президента України з Кабінетом Міністрів України та центральними органами виконавчої влади; у Мінекономрозвитку: начальником управління нормативно-правового забезпечення та міжнародного співробітництва департаменту технічного регулювання.
Пізніше став завідувачем кафедри політології Переяслав-Хмельницького педуніверситету ім. Г. Сковороди. Старшим науковим співробітником інституту історії України НАН України.
Володимир Вакулич — автор монографій — «Політико-історичний вимір європейської традиції», «Відносини США-ЄС», «Світ перед викликами тероризму», «Синдром тероризму» та понад сорока статей з питань національної безпеки.
Вийшли такі друковані збірки віршів: «Зелений велосипед» (Кіровоград, 1995 р.), «Політ яблука» (Кіровоград, 1998 р.), «Яблука в листопаді» (Київ, 2004 р.), «Кольори твоїх світань» (Харків, 2008 р.), «Карби чекань» (Київ, 2010 р.), «Міжліття» (2014 р.).
Залишити коментар