Понад 40 років жителі Любомльщини щоразу звикли бачити на сцені яскраві, емоційні, бентежні танцювальні номери вихованців Галини Бородчук.
16 травня відзначила 58-ий день народження керівниця колективу «Едельвейс», який 18 років є окрасою будь-якого заходу районного і не тільки масштабу. Пише газета «Новий погляд+», – передає Район Любомль.
Галина Іванівна народними танцями зацікавилася ще у 8 класі, коли вперше відвідала ці заняття. Потім у якійсь газеті знайшла оголошення про набір студентів у Луцьке культосвітнє училище. Разом із однокласницею подали документи та в тому ж році стали його студентками.
Після закінчення навчання отримала освіту за спеціальністю «Клубний працівник, керівник танцювально-самодіяльного колективу». Відразу направилась на роботу в Турійськ методистом із хореографії. Там займалася з місцевим колективом, до якого входили школярі та молодь, постановкою танцювальних номерів.
Виступ “Едельвейсу” в Згоранах на міжнародному фестивалі:
Після заміжжя і народження доньки вже в Любомлі влаштувалась помічницею вихователя, а потім підмінною у дитсадку №2. І там не змогла без улюбленої справи: організувала танцювальний колектив дошкільнят і працівниць закладу, виступи яких стали окрасою звітів та культурно-мистецьких заходів.
З 1994 року працювала в Будинку дитячої та юнацької творчості райцентру, від якого проводила заняття гуртків у Радехові та Вишневі. Переломним став для неї 2002-ий, коли по телевізору побачила, як на сцені обласного драмтеатру виконують бальні танці її учні з Турійська. Загорілася бажанням, тож домовилась зі своїми колишніми вихованцями про майстер-класи. За власні кошти їздила в Турійськ переймати досвід.
Результат – створення колективу «Едельвейс», в якому успішно займаються діти та молодь райцентру й не тільки. Разом із Галиною Карась організувала при школі №3 міста Любомль групу бальних танців, паралельно аналогічний – у Римачах.
«2002-2005 роки були дуже насичені. Навчала дітей танців у Римачах, Згоранах, в любомльських училищі та БДЮТ. Вставала зранку і думала, який сьогодні день та куди мені треба їхати», – ділиться спогадами Галина Бородчук.
Саме в той період зросла увага до бальних танців, дітей, охочих займатися ними, було чимало, навіть із Шацького району привозили. Тому, зосередивши всі сили на навчанні молоді хореографії та досягнувши певних результатів, Галина Іванівна старалася якнайбільше залучати своїх вихованців до участі в конкурсах.
Дуже часто їздили на різні фестивалі, а на обласних змаганнях «У вихорі танцю», «Золоте зернятко» займали призові місця. Володимир-Волинський, Луцьк та інші районні центри Волині, Львів – ще неповна географія виступів юних любомльчан.
«Чи не найбільше запам’яталися поїздки в Польщу на фестиваль народних танців цієї країни та на міжнародний конкурс у Болгарію. В останньому було задіяно півтори тисячі учасників з п’яти держав: Болгарії, Молдови, Польщі, Росії та України. Там «Едельвейс» зайняв почесне третє місце», – розповідає хореографка.
Пригадує Галина Іванівна й те, як на 10-річний ювілей колективу організували грандіозний 3-годинний творчий звіт, де свої хореографічні таланти показували чи не усі її вихованці. Мало хто здогадується, яка титанічна праця керівниці та діток стояла за феєричним яскравим святом. Адже це – написання сценарію, розучування нових номерів, підбір музики, підготовка сценічних костюмів.
Батьки з готовністю підтримували танцівників в усіх їхніх починаннях: збирали кошти на купівлю тканини та пошиття одягу. Не шкодували грошей і на поїздки на конкурси, бо розуміли, наскільки це важливо.
«Бувало, що деякі діти приходили до нас замкнуті, скромні. А танці та сцена – це те, що дає змогу їм відчути впевненість в собі, ставати більш розкутими, знаходити спільну мову з ровесниками. А ще – виправляти осанку, поставу, ходу», – ділиться досвідчений хореограф.
Довелося юним вихованцям Галини Іванівни виступати й на весіллі тодішнього гендиректора Національної телерадіокомпанії України Єгора Бенкендорфа, яке святкували у «Машівському бору». До речі, була там і знаменита на весь світ українська фотомодель Інна Цимбалюк.
За 18 років зі стін клубу спортивного танцю «Едельвейс» вийшло не одне покоління дітей. Дехто з них навіть свою професію пов’язав з улюбленим заняттям. Серед них – Тетяна Карпюк, Ярослава Сікора, а ще дві вихованки Галини Іванівни тепер опановують хореографію в інституті культури в Луцьку. Гортаючи свій альбом, жінка пригадує імена та прізвища чи не всіх дітей, котрі займалися бальними танцями з нею.
«Ось Таня Лончук та Ігор Гнатюк: ця пара із садочка займалася у мене, а Тетяна Станіславчук та Богдан Волох разом із ними завоювали найбільше призових місць», – розповідає керівниця колективу.
А тепер на заняття вже своїх діток водять до Галини Іванівни чимало її колишніх вихованців. Попри все, вона ще не збирається кидати улюблену справу – танці. Каже, мріє ще навчити хореографії свою дворічну внучку Софійку.
«Вона вже сідає на шпагат, робить різні «па», по-своєму стає мостиком. І, звичайно, як тільки чує музику, бере до танцю бабусю», – розповідає жінка, на обличчі котрої з’являється щаслива усмішка.
На питання, чи не хотілося реалізувати себе в якійсь іншій справі?
«Ні, ніколи. Танці – це моє життя!» – відповідає досвідчена хореографка.
Залишити коментар