Пятниця, 17 листопада 2017,19:32

Шацький хірург розповів, чому не поїхав працювати до Бреста

«Мабуть, у Шацькому районі немає такої сім’ї, яка не пройшла б через руки хірурга Шацької районної лікарні Володимира Іва­новича Бондаренка», – так каже про свого колегу головний лікар Шацької районної лікарні Світлана Крецу.

Він – один з найдосвідченіших лі­карів, що працюють у Шацькій ра­йонній лікарні, – пише “Шацький край”.

За 36 років роботи у ме­дичному закладі до хірурга звер­талися й чи­мало жи­телів Бі­ло­русі, Росії та України, які приїжд­жа­ли відпочивати на Шацькі озера та потре­бу­вали допомоги лікаря. І жодного свого па­цієнта кваліфі­кований хірург не залишив без уваги та лікування!

Народився Володимир Бонда­ренко в селі Ков­паківка, що на Дніп­ропетровщині. Нав­чався в Дніп­ропетровському медичному учи­­лищі, потім – дворічна служба у зенітно-ра­кетних військах Мос­ковсь­кого округу у Там­бовській області. Після демобілізації всту­пив до Полтавського медич­ного інституту на ліку­вальний фа­культет.

У 1980 році після закінчення інституту мо­ло­дого спеціаліста-хі­рурга направили на Во­линь, де він рік проходив інтернатуру в Ко­ве­льській лікарні, а потім потра­пив пра­цю­вати в Шацьку районну лікарню. Так Воло­ди­мир Іванович з 1981 року працює тут, в озер­ному краї. Після Ковельської ін­тернатури по­дальшими вчителями-практиками молодо­го хірурга були лікарі, які на той час уже пра­цю­вали в Шацьку: Троян Тодо­рович Марфюк та Володимир Іванович Дусик. Постійно бував у провідних клініках Харкова та Києва, де під­вищував свою ква­ліфікацію.

– Які випадки найбільше запам’яталися за роки ро­боти.

– Та всього було, різне побачити довелося. Тут контингент, особливо в літній період, поступає різний, – відповідає лікар. – А хірург в сільській місцевості – і травматолог, і уролог, і ней­ро­хі­рург. Були пацієнти і з пораненнями грудної клітки, з пош­код­женням серця, яким доводилося невідкладно роботи операцію в тих, як ка­жуть, спартанських умовах, які мали в нашій старій лі­ка­рні.

– Ви стільки років працюєте в Шацьку, можете зробити по­рівняння про ті роки і теперішні?

– В минулі роки медицина для наших людей була більш дос­туп­на, бо всі працювали спільно в одній структурі, в одному підпоряд­ку­­ванні. Разом розподіляли чергування, знали про виклики і звер­нення, було більше скоординованості в діях. А зараз медична га­­лузь розподілена по трьох напрямах: лікарні, ФАПи та екстрені швидкі допомоги, – каже лікар.

За період, який Володимир Іванович проживає в Шацьку, він оби­­рався депутатом селищної та районної рад, на сесіях яких піднімав питання не лише медичної галузі, а й громадськості. Чи не найбільш актуальним для лікарні Шацька, яке піднімав лікар-де­путат, є пи­тання гуртожитку для лікарів. Саме відсутність житла для медиків є, впевнений Володимир Бондаренко, причиною того, що в Шацьк не їдуть працювати молоді лікарі. Він же сподівається, що із за­вер­шенням реконструкції приміщення старого дитячого відді­лення під гуртожиток ситуація дещо зміниться.

– Як вважаєте, виправдало себе створення ТМО на базі двох районів, адже Ви були на той час депутатом районної ради, яка й приймала це рішення?

– Якщо дивитися на те, що Шацьк отримав нову лікарню – то так, виправдало. Але те, що позакривалися відділення в лікарні – хі­рургія, гінекологія, пологове – то це все-таки є негативним для на­селення. Для того, щоб меди­цина як галузь була на належ­ному рівні, пот­рібно щось вирі­шу­вати та робити. Бо скільки мі­ністрів охорони здоров’я по­мі­ня­лося, а толку немає. Проблеми за­­лишились ті ж самі.

Нині Володимир Бонда­ренко за­лишився єдиним з хірур­гів, який працює в лікарні, попри те, що вже 6 років пе­ребуває на заслуженому відпочинку. Мріє про те, аби заклад поповнився ще одним кваліфікованим хірур­гом, бо й ро­боти на­віть у такому ма­ленькому райо­ні, як Ша­цький, вистачає. Та молодь не поспі­шає йти працювати сюди, бо тут не­має хі­рур­гічного стаціонару, де лі­кар мав би під­тримувати на рівні свої навики. А для оперую­чого хірурга постійна прак­тика – це надважливо для підтримки кваліфікації.

Неодноразово пропонували Во­лоди­миру Івановичу переїхати працювати в одну з лікарень Бреста. Але не погод­жувався, бо звик до дружнього медичного колективу, не наважився покинути озер­ний край, до якого прикипів душею.

Наразі Шацька районна лікарня має достатньо обладнання, хо­роші умови для роботи, є медикаменти для надання невідкладної допомоги. Якщо трапляються складні випадки, що потребують ск­ладніших хірургічних втручань, хворих направляють в Любомль та Луцьк.

Коли ще в лікарні функціонувало стаціонарне відділення хірургії, яким завідував Володимир Бондаренко, в день інколи до­водилося робити по п’ять операцій, а бувало, що й жодної. Загалом в рік робили більше 500 оперативних втручань. Влітку, звичайно, було найбільше роботи, коли розпочинався сезон відпочинку. Тоді двері до хірургічного відділення майже не зачинялися. Зараз, як роз­повідає Володимир Іванович, в основному проводяться малі опе­ративні втручання, які  пов’язані з ранами та трав­мами. Загалом в рік у кабінеті хірургії проводиться більше ти­сячі малих оперативних втручань.

Окрім роботи в лікарні, Володимир Бондаренко є також відомим в районі пасічником.

Каже, таким хобі його зацікавили па­цієнти-пасінчики – Ганджала Хома Адамович та Цвид Дмитро зі Сві­тязя. Лікуючи цих чоловіків, перейняв у них досвід розведення бджіл, догляду за ними. На пасіці відпочиває від буденних клопотів, радіє життю, а разом з тим заготовляє для родини такий цілющий та помічний продукт, як мед. «Бджолосімей у мене неба­гато, бо на все часу не вистачає. З ними працюю за принципом «кра­ще менше, та краще». Звичайно, хотілося б більше часу проводити на пасіці», – розповідає лікар.

 

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*