Кошари – село Шацького району, в якому навіть в ліс ходять із паспортом, адже до сусідньої Польщі та Білорусі – рукою подати.
Як розповідають місцеві жителі, нині тут рідко побачиш людей, навіть сусідські хати стоять пусткою (з 35 дворів – 24 вже без господарів), рідко який автомобіль проскочить дорогою. Навіть рейсовий автобус курсує лише двічі на тиждень. Тут немає ні магазину, ні аптеки. Продукти сюди привозять.
Візиткою краю вважають мальовниче озеро: зараз воно заросло та пожовкло, але колись було чистим.
Попри те, що населений пункт занепадає, молода сім’я фельдшерки Оксани Цірути залишати село не планує. Будують хату в Кошарах, дітвора поки заявляє, що звідси не поїде: буде займатися тут фермерством, вирощуванням сільськогосподарських культур.
У Кошари звідусіль прямують за чорницею: як для себе, так і для продажу на заготівельних пунктах. Українська ягода потрапляє аж в Польщу, з неї роблять фарбу.
Дивіться детальніше у програмі “Заходеньки”12Каналу– куди виїжджає молодь, які стосунки у місцевих із прикордонниками, чим живуть та займаються жителі Кошарів.
Залишити коментар