Донька полеглого на Сході України бійця розповіла, яким він був насправді.
Про це Вікторія Климчук-Длугач написала у Facebook.
“Сьогодні моєму татові 50. Було б. Якби не війна з Росією. Я завжди кажу, що 17 серпня 2014 року під час мінометного обстрілу в селищі Хрящувате на Луганщині я втратила тата, а країна здобула ще одного Героя”, – написала вона.
Також Вікторія навела декілька фактів про Сергія Климчука:
- мав три вищі освіти;
- був практикуючим юристом, правозахисником, викладачем;
- до останніх днів був членом Козацького стрілецького братства. “Тато був класним козаком, одним з тих, які вивчають історію України та займаються реставрацією, працюють над національно-патріотичним вихованням молоді, мандрують і знайомлять жителів інших країн з козацькою спадщиною і культурою;
- які були в епіцентрі усіх українських революцій”, – додала донька;
- був веселим і обожнював травити анекдоти;
- любив українську кухню більше за всі інші. “Колись привезла зі США кулінарну книгу і приготувала за нею вишуканий десерт з пісочним тістом, яблуками і вершками. Тато спробував і каже: “Воно то смачно, доню, але краще б борщику зварила”. Те ж саме було із французькими десертами”, – пригадала Вікторія;
- все українське було для нього дуже органічним: і вишиванки, і борщ, і сало з чорним хлібчиком, і його козацьке вбрання…
- був завжди у хорошій фізичній формі, хоча спортом не займався;
- після 20 років паління кинув погану звичку і не повернувся до неї навіть на війні;
- любив подорожувати Україною і закордоном з сім‘єю і друзями;
- мав нульову терпимість до корупції;
- був активістом Помаранчевої революції та Революції Гідності;
- на війну пішов добровольцем у батальйон «Айдар» в пекельне літо 2014;
- на його честь назвали вулицю в селі Троянівка, де він народився. Там само скоро висадять дубову алею його імені;
- встановили меморіальну дошку на будинку, де жила наша сім‘я у Луцьку;
- тато посмертно отримав орден “За Мужність ||| ступеня” та Почесного громадянина міста Луцька;
- про нього можна почитати в таких книгах: “Айдар. Четвертий тост” Сергія Деркача, “Волинський пантеон” Олександра Дем’янюка і Геннадія Гулько і в інших.
Залишити коментар