Вівторок, 22 жовтня 2019

Працівник Шацького нацпарку вважає найважчим у своїй професії — роботу з туристами

18.09.2019 / Новини, Статті

Якби довелося писати історію Шацького національного парку зі слів очевидців, то кращого оповідача годі й шукати. Він може детально розповісти про підпали лісу і створення окремого підрозділу державної лісової охорони, перших туристів і створення екопостів, складнощі в роботі та здобутки.

Він не вживає слово «браконьєр» (хоча постійно має з ними справу) та переконаний, що в його роботі найважливіше – комунікабельність.

Віктор Васильович Паскаль – інспектор з охорони ПЗФ Шацького національного природного парку. Освіту він здобував у Шацькому лісовому коледжі, про який дізнався в армії від товаришів по службі, а згодом – у Львівському лісотехнічному інституті, – йдеться на сайті Шацького НПП.

Що цікаво, його професію визначив вроджений дальтонізм. Така вада не дозволила йому стати офіцером, тому обрав собі не менш відповідальну професію, в якій військовий вишкіл теж має неабияке значення.

Підрозділ, який тепер носить назву «відділ державної охорони ПЗФ» та у якому Віктор Васильович почав працювати з 7 квітня 1987 року, був новий не лише для Шацького національного парку, а й для усіх лісогосподарських та природоохоронних установ України.

«На той час ми були єдиною такою службою в Україні, та думаю й до цих пір ми єдині» – не приховує розчарування, бо переконаний, що такий відділ ефективний та однозначно потрібен у природоохоронних установах, особливо там, де є туристи.

Зізнається, що спочатку робота була не просто складною, але й небезпечною: поранення, стрілянина, напади на воді, коли порушники ледве не потопили інспекторів моторним човном – було всього. Мабуть, саме тому з 1992 року державна лісова охорона отримала статус правоохоронного органу.

Незважаючи на велику кількість озер та потребу їх охороняти від порушників, Віктор Паскаль переконаний, що головне його завдання – це робота з відвідувачами парку.

«У нас найважча робота – не озера в нерест берегти, у нас найважча робота – це туристи. Є певні обмеження на території парку, згідно з Законом України «Про природо-заповідний фонд» і Положення про Шацький національний природний парк, а наш обов’язок – дивитися за дотриманням цих законів і Положення, пояснювати людям, що можна, а що ні, що заборонено категорично, а що дозволено з певними обмеженнями.

Робота з туристами – це надважлива робота, бо це реклама парку, це його обличчя. Треба ще вміти подати парк так, щоб хотілося сюди їхати знову і знову». Як досвідчений працівник вчить молодших колег – «терпіть і завжди посміхайтеся, як би там не було», – розповідає чоловік.

Він добре пам’ятає створення екологічних постів. І яким же було наше здивування, коли Віктор Васильович запевнив, що діють вони з 1989 року. Перший такий пост почав функціонувати з боку Білорусі, а згодом – і зі сторони Любомля.

«Якщо ти любиш те, що робиш, якщо тобі все до душі і ти прийшов за покликом серця – то й робота в задоволення. А якщо працюєш, бо більше немає де працювати – тоді важко. Цим людям неймовірно складно і їх відразу помітно. А у нашій роботі важко ще й тому, хто не вміє спілкуватися з людьми» – запевняє нас інспектор.

Дуже комунікабельний і говіркий, він легко знаходить спільну мову з туристами, може розповісти багато цікавих історій та випадків з роботи, знає про всі озера в парку і може порадити, куди краще поїхати, щоб гарно відпочити. Віктор Васильович працює за принципом «вода камінь точить», бо впевнений, що до кожного можна знайти підхід і порозумітися, варто лише мати трохи терпіння і наполегливості.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*