Після демобілізації учасник АТО з Любомля допомагає бійцям як волонтер

12.09.2017 / Новини

Любомльчанин Юрій Корольчук, пройшовши горнило війни в зоні АТО, отримав кілька нагород за виконання свого службового обов’язку. Йому пощастило повернутися додому без жодного поранення. Тепер допомагає як волонтер бійцям, які воюють на сході України.

Юрій є уродженцем м. Камінь-Каширський, наразі з родиною проживає в Любомлі. Навіть після демобілізації намагається допомогти військовослужбовцям, що перебувають на сході України. Зокрема, разом із господинями Любомльщини часом на волонтерських вечорах готує страви (наприклад, ліпить вареники), які пізніше везуть для бійців АТО.

Не забуває й про своїх побратимів: час від часу зустрічається чи зідзвонюється з ними, подекуди разом займаються улюбленою справою – риболовлею.

Проводжали служити й постійно чекали на його повернення: син і дружина, сім’я брата, друзі, сусіди, волонтери.

“Отримав повістку по мобілізації 5-го лютого 2015 року, а 12-го числа цього місяця вже був направлений на підготовку в навчальний центр на території Тучинського полігону Рівненської області”, – пригадує чоловік.

Три тижні боєць проходив навчання за посадою кулеметника розвідувальної роти. Потім був зарахований до 1-го батальйону новоствореної 14-ї окремої механізованої бригади. Далі проходив підготовку ще на двох полігонах.

На початку липня приступив до виконання обов’язків в зоні АТО на Маріупольському напрямку, поблизу населеного пункту Сартана. Вкінці серпня передислокувався на Донецький напрямок, а саме у містечко Мар’їнка. Де і тримав оборону до кінця квітня 2016 року. Безпосередньо у зоні АТО був 10 місяців.

“Почав служити на посаді кулеметника, після двох місяців перебування в АТО був призначений виконуючим обов’язки командира взводу», – зазначає Юрій.

Воїнові пощастило пройти бойовий шлях без поранень. За виконання службового обов’язку він отримав такі нагороди: медаль “За оборону рідної держави”, медаль “Учасник АТО”, Знак народної пошани – медаль “Богдана Хмельницького» та медаль «За бойові дії», нагрудні знаки “За оборону Маріуполя” та “За оборону Мар’їнки”.

“Для мене день 18-го лютого 2016 року став пекельним: тоді був один із найтриваліших боїв, поблизу Мар’їнки. За даними розвідки до 23-го числа ворог хотів взяти місто. Бій тривав 9 годин”, – говорить про один з найстрашніших моментів служби.

Корольчук переконаний, що війну давно можна було успішно завершити. Вдячний за допомогу нашій армії волонтерам та небайдужим людям, завдяки яким Збройні сили України покращили своє матеріальне та кадрове становище.

На питання, чи не відчуває себе покинутим та забутим людьми й державою, чоловік відповідає:

“Ставлення людей прекрасне, а от держави мало б бути кращим. Багато обіцянок так і залишаються обіцянками, а не конкретними діями та допомогою. Та, при загостренні ситуації на фронті, я б знову повернувся в зону АТО. Вважаю, що захист держави має бути обов’язком для усіх громадян. Бо справжні патріоти завжди відстоюють незалежність своєї країни, а не території диванів», – зазначив боєць.

Зауважив також, що в боротьбі з ворожою стороною допопомагають українцям навіть воїни інших народів: грузини, армени, чечени та білоруси. Хоча чимало представників цих націй і у ворожому війську.

Анна Склянчук

13138956_238490466506610_7289799991913495640_n 13151827_238478549841135_8415628597251594930_n 

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*