Про рідну Горлівку, де пройшли всі свідомі роки життя, в Лариси Крук залишилися тільки спогади. Зараз велике промислове місто на Донеччині внаслідок російської збройної агресії є тимчасово окупованим.
Сама ж пані Лариса вже 4 роки, як виїхала звідти, і зараз живе в селі Грабове Шацького району, – пише газета «Новий погляд+», передає Район Шацьк.
До початку війни в неї був приватний будинок, робота, відносна стабільність у житті. Лариса Анатоліївна працювала в дитячому садку вихователькою, присвятила цій справі 33 роки.
З квітня 2014-го Горлівка опинилася під контролем терористичної організації «ДНР» і стала однією з найгарячіших точок війни. Від рук ворога загинули мирні жителі. Постійні обстріли, вибухи, руйнування… А наприкінці січня 2015 року російські війська почали атаку на Дебальцеве, яке розміщене неподалік Горлівки. З цього часу і почався відлік не днів, а годин, який наближав від’їзд жінки з окупованої території.
«Рідне місто я залишала в дуже неспокійний час. Пригадую, зібрала все необхідне і чекала на сина. Коли він приїхав, щоб мені допомогти, то не міг вставити ключ у замкову щілину дверей – будинок від безкінечних вибухів трусило, як під час землетрусу», – розповідає пані Лариса.
Згодом дізналася, що буквально через місяць після від’їзду на її подвір’ї вибухнув снаряд, від чого повилітали шибки в вікнах будинку, знесло пів даху і загорожу. Каже, навіть страшно подумати, що було б, якби вона не виїхала звідти.
Запитую, чому обрала саме Західну Україну, зокрема невелике село Грабове на Волині. Каже, що звідси родом її свати. З їхніх слів дізналася, що тут гарна місцевість і живуть толерантні люди. І це була правда. Внутрішньо переміщеній особі – саме з таким статусом Лариса Анатоліївна прибула на Шаччину – місцева влада надала житло в колишньому приміщенні медпункту.
Грабівчани з розумінням поставилися до людини, яка втекла з воєнного пекла у пошуках спокою і миру. З бажанням допомогти принесли їй подушки, одіяла, продукти харчування та багато іншого, що необхідне для облаштування побуту.
Маючи 33 роки трудового стажу, пані Лариса отримує пенсію. Дивлячись на працьовитих грабівчан, почала садити город, утримує і невелике господарство – курей. Від тих же селян навчилася збирати ягоди і гриби.
«Так-так, я раніше навіть не уявляла, як ті гриби ростуть! А зараз сама їх збираю – ліси у нас тут багаті і безкрайні!» – усміхається Лариса Крук.
Життя в Грабові їй подобається. Тішить те, що відвідують її син з невісткою, і навіть знайшли собі тут друзів. Зі слів родичів і знайомих, на Донбасі зараз стало спокійніше. Якщо раніше переселенка після всього пережитого навіть не думала про поїздку додому, то зараз хотіла б навідатися у рідні місця.
Проте людей у Горлівці мало: майже 100 тисяч виїхали з колись великого міста, а ті, що залишилися, не мають роботи, і життя в них не з легких.
Довідково. В Україні сьогодні налічується 1 млн. 423 тис. 269 внутрішньо переміщених осіб. На середину листопада 2019 року кількість зареєстрованих переселенців збільшилася на 7 тис. 634 осіб порівняно з жовтнем. Найбільша кількість ВПО зараз проживає в Донецькій, Луганській і Харківській областях, а також в місті Києві. Проживання на заході країни переселенці вибирають неохоче. Так, на Волині, за останніми даними, мешкає близько 3 тисяч жителів Донеччини, Луганщини і Криму.
…Лариса Крук вдячна Богу і долі, що зберегли її життя і привели в мальовничий куточок Волині. Брехлива російська пропаганда з її вигадками про «звірства бандерівців», «злочини неонацистів», «розіп’ятих хлопчиків» тощо розлетілася на друзки в селі, де живуть добрі і співчутливі люди, готові завжди підтримати ближнього в скрутну годину.
Пані Лариса дякує грабівчанам за все зроблене для неї добро. Їй з ними добре і безпечно. Втім, вона вірить, що в Україні настане довгожданий мир і в її життя рано чи пізно повернеться рідна Горлівка.
Мирослава ЦЮП’ЯХ
Залишити коментар