Пятниця, 17 листопада 2017,13:01

Один день з життя нардепа: робота Ігоря Гузя в окрузі (ФОТОрепортаж)

Ігор Гузь – молодий, амбіційний, а головне – успішний політик, про якого щодня дізнаються все більше людей, і не лише на Волині.

Він прямолінійний, говорить на доступній для людей мові та не боїться критикувати владу будь-яких рівнів.

Одного разу голова Волинської ОДА Володимир Гунчик сказав, що критика – це політичний стиль життя народного депутата України Ігоря Гузя.

“Він сам розповів мені особисто: “Я повинен бути завжди в опозиції. Моя манера – це боротьба, критика”, – процитував нардепа очільник області.

Журналіст видання “Конкурент” Руслан Пилипчук показав,  як працює волинський нардеп.

“Цікавість побачити, який нардеп в спілкуванні з людьми, повністю переборола втому та сонливість (о 5-й я лише повернувся з Києва) і зранку, 14-го червня, я сів у його автомобіль, який вирушив з Луцька до Іваничівського району”, – каже журналіст.

***

“Яке сьогодні число? – питає Гузь у свого прес-секретаря Галини Денисюк. – Фактично 15 днів літа минуло, а це одна шоста. Одна шоста літа позаду, а ми ще нічого не перепливли. Плідно працюємо”.

В автомобілі постійно грає музика, переважно це французький реп, якого я не чув ще зі шкільних років. Дорогою нардеп не дуже багато спілкується. Переважно зауважує, що ремонтують дорогу, чи розповідає скільки відсотків він набрав на виборах у цьому селі.

Лунає й кілька слів про політичну боротьбу у Луцьку та про протистояння між місцевими ЗМІ.

Зупиняємося на заправці, Ігор Володимирович приймає замовлення: кому та що купити. Собі бере два хот-доги.

“Голодний, зазвичай такого не їм”, – каже він.

До першої запланованої зупинки в Іваничах нардеп прибуває у гарному настрої, виходить з автомобіля, вітається зі своїми помічниками та директоркою ЗОШ № 1.

На ремонт санвузлів у цій школі Гузь залучив 270 тисяч гривень, сьогодні хоче побачити, як виконали роботи.

На вході політика зустрічають хлібом-сіллю, більше того, діти починають читати оди депутату, від чого він помітно нервує. На мій погляд, такий комуністичний стиль зустрічі йому зовсім не до смаку.

Проте він мужньо тримається, посміхається та передаровує отриманий букет квітів місцевій журналістці. (Вже після цієї зустрічі нардеп скаже: “Руслан, оці зустрічі, я постійно прошу такого не влаштовувати, це зайве, і ми повинні відходити від подібного. Але людям хочеться… Можливо, змінимо це”).

Далі їдемо у село Соснина. Тут на зустріч із нардепом чекають у місцевому будинку культури. Ця будівля неначе ковток радянського повітря. В таких стінах сучасна молодь полюбляє проводити тематичні фотосесії. Про яку культуру тут мова, сказати важко.

Проте місце для сидіння є, й Ігор Гузь близько 40 хвилин активно спілкується з жителями села.

Видно, що людям подобаються такі візити нардепа. Одна бабця так активно киває в такт словам Гузя, що ледь не падає зі стільця.

У розмові з громадянами Гузь переконує їх активно стежити за його роботою. Закликає реєструватися у Facebook та не сприймати його часті появи на телеекранах, як піар.

“Депутат повинен висвітлювати свою діяльність, ви маєте знати, що я роблю”, – каже він.

Окремо нардеп зупиняється на тому, що він в коаліції, завдяки чому йому вдається залучати кошти для округу.

“Ви мені кажіть, на що потрібно першочергово, і я буду “вибивати”. Але задовольнити всіх я не можу. Мені не дають мільярд, це ж не мої гроші”, – зазначає парламентар.

Також він зауважує, що нема ідеальних політиків.

“У всіх була ейфорія, коли Ющенка обрали президентом. Казали, що буде Ющенко – будуть банани рости, а ми в космос полетимо. Ні. Потрібно працювати на місцях і не думати, що за нас все зроблять зверху. Тому чекаю ваших пропозицій”, – сказав депутат.

Люди про “пропозиції” зрозуміли на свій лад і активно почали просити кошти на різні потреби. У підсумку вибрали основну та першочергову – ремонт даху у місцевому дитячому садочку.

Завершивши розмову з людьми, Гузь “прогулявся” до ДНЗ, на який “вибиватиме” кошти.

“Ми зараз плідно працюємо з Гройсманом“, –  наголосив він, що гроші будуть. А я собі відразу пригадав ряд статей на “Українській правді”, де згадується про ситуативний союз “Народного Фронту” та діючого Прем’єр-міністра. Чому б і ні. Політика.

Завершивши тут, вирушаємо в село Поромів.

“Ігоре Володимировичу, дме”, – каже його прес-секретар.

Депутат зачиняє вікно, коментуючи свою любов до їх відкривання.

“Мені подобається провітрювати, щоб завжди було свіжо. Але спати з відчиненими вікнами не можу. Прокидаюся від найменшого шуму. Останнього разу в селі півні збудили”, – каже Гузь.

“А ви займалися заготівлею сіна?” – ніби підколює свого шефа Галина Денисюк.

“Що за питання? Звісно. Косив траву, заготовляв сіно, садив картоплю, збирав гриби, ягоди, навіть торф заготовляв”, – відповідає політик.

Бесіду перериває телефонний дзвінок від журналіста газети “Волинь” Костянтина Гарбарчука, який цікавиться найближчими планами депутата щодо закордонних поїздок.

Своєю чергою Ігор Гузь співчуває кореспонденту, у якого нещодавно помер батько, та каже, що йому дуже сподобався пост, який той написав в пам’ять про свого тата.

“Вони з татом разом клали печі по селах”, – коментує свою розмову він.

Долаючи останні кілометри до села Поромів, говоримо про його виборчу кампанію у 2012 році, коли Гузь зовсім трохи програв Степану Івахіву по округу з центром у Ковелі. Виявляється, що в ті часи Ігор Володимирович жив в тому ж будинку, що і я, а його родичі й досі сусіди моїх батьків.

Зустріч з мешканцями Пороміва відбувається у школі, для якої у 2016 році облаштовано комп’ютрений клас.

Місцеві жителі набагато активніше говорили про свої проблеми і просили грошей на все, що тільки можна просити: комусь кришу, комусь паркан, комусь апаратуру, комусь земельну ділянку.

Своєю чергою Ігор Гузь закликає бути громаду активнішою та вчитися самотужки залучати кошти, писати проекти, вигравати гранти. Державного бюджету на всіх не вистачить.

Після тривалої розмови йдемо обідати до шкільної їдальні.

“Так, Руслан, бери побільше котлет, в тебе точно влізе, а вони дуже смачні”, – жартував за столом Гузь то з мене, то зі свого помічника Андрія Бокоча.

Під час обіду депутат близько семи разів відхилив пропозицію випити щось міцніше за чай, попередньо зауваживши, що не вживає алкоголю взагалі і має для цих цілей Бокоча. Проте сьогодні і йому не можна, бо за кермом.

Далі ми поїхали до Новолинська, де нардеп в офісі свого фонду “Прибужжя” спільно з програмою “Активні громадяни” від Британської ради в Україні підбив підсумки третього етапу конкурсу міні-грантів “Крок назустріч”.

В рамках цієї ініціативи було профінансовано 11 проектів.

“Це невеликі кошти, але вони допоможуть втілити у життя ідеї волинян. Разом із цим вони стимулюють активність”, – скаже Гузь про подію.

Останньою зупинкою був Володимир-Волинський. Там політик зустрівся зі слухачами факультативного заняття “Українське слово та журналістика” в Інституті літнього віку та обговорив з місцевою владою організацію фестивалю “Княжий”, який відбудеться 19-20 серпня на території села Заріччя Володимир-Волинського району.

***

Теза голови Волинської ОДА Володимира Гунчика про те, що критика – це політичний стиль життя народного депутата України Ігоря Гузя, не перестала бути актуальною для мене після цієї поїздки. Проте не можна сказати, що саме завдяки цьому він досягає успіху та користується популярністю у громадян. Ні.

Гузь здобуває рейтинги, постійно перебуваючи в контакті з місцевим населенням, він дослухається до їхніх проблем та намагається їх вирішувати.

Особисто я не підтримую його підходу “допомогти всім”, оскільки вважаю, що раціональніше було б залучати кошти на масштабні потреби та вирішувати їх, проте більшість громадян, швидше за все, зі мною не погодяться.

Яке політичне майбутнє чекає на Гузя, однозначно сказати не можна, але, дивлячись на динаміку його успіхів та вміння працювати, видається, що воно й надалі буде успішним.

Читайте також:

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*