Сьогодні виповнюється 105 років від дня народження відомого українського дисидента, політв’язня, члена Української Гельсінської групи, публіциста, уродженця с. Боремщина (нині – Любомльського району) Шумука Данила Лаврентійовича.
Про це розповів у соцмережах директор Любомльського краєзнавчого музею Юрій Фініковський.
Данило Шумук народився 28 грудня 1914 року в с. Боремщина Володимир-Волинського повіту Волинської губернії у багатодітній сім’ї.
У 1923-1928 роках навчався в польській початковій школі с. Підгородно Любомльського повіту Волинського воєводства. Особливе зацікавлення демонстрував до окремих гуманітарних і природничих наук, багато читав. В юнацькі роки Д.Шумук захопився комуністичними ідеями, був активним діячем Українського сельнсько-робітничого соціалістичного об’єднання («Сельроб»), Комуністичної спілки молоді Західної України (КСМЗУ) на Волині.
За підпільну діяльність був арештований польською поліцією. У 1934-1939 рр. перебував у в’язницях м. Ковель, Ломжа, Білосток.
Повернувшись додому, Д.Шумук активно включився в процес становлення радянської влади: організував сільські комітети та загони міліції, брав участь у підготовці до місцевих виборів, працював секретарем сільради. Згодом перейшов на педагогічну роботу, викладав географію в середній школі с. Підгородно, вступив на заочне відділення Луцького педінституту. Після того працював на посаді кредитного інспектора в Держбанку м. Любомль.
В травні 1941 року Д.Шумук був призваний в радянську армію. В період німецько-радянської війни – з червня до вересня 1941 року перебував у складі 38 окремого саперного батальйону 5 армії. У вересні 1941 року потрапив у німецький полон, покарання відбував в таборі для військовополонених у м. Хорол на Полтавщині.
Згодом Д.Шумук втік звідти й повернувся на Волинь. З огляду на переслідування зі сторони німецької поліції, змушений був залишити дім. Працював на різних посадах в господарствах Рівненщини.
З березня 1943 до лютого 1945 року перебував у лавах УПА, де викладав економіку та географію на вишкільних курсах. Діяв в межах Волинської, Рівненської, Житомирської та Київської областей.
У лютому 1945 року Д.Шумук був заарештований радянськими органами держбезпеки. Військовим трибуналом військ НКВС Рівненської області був засуджений до смертної кари, заміненої згодом на двадцять років табірного ув’язнення. До березня 1956 року перебував на засланні в м. Норильськ, Владимир. Зокрема, у Норильську протягом червня-вересня 1953 року був організатором повстання політв’язнів в третьому каторжанському таборі.
Після звільнений повернувся на Волинь, згодом із сім’єю переселився на проживання в Дніпропетровську область. Через відмову співпрацювати з органами КДБ, в листопаді 1957 року заарештований вчергове.
В травні 1959 року засуджений Волинським обласним судом за «антирадянську пропаганду та агітацію» на десять років ув’язнення. Покарання відбував в таборах на Воркуті, Тайшеті, Мордовії. В цей час розпочав писати спогади.
Д.Шумука було звільнено в листопаді 1967 року. Деякий час він проживав у м. Київ, згодом – в м. Богуслав Київської області. За цей час познайомився і зблизився з дисидентами І. Світличним, Є. Сверстюком, А. Горською, Н. Світличною, В. Стусом, М. Горинем та ін. В 1968-1972 рр. працював над написанням автобіографічного нарису «Оповідання про пережите і передумане».
За написання спогадів 12 січня 1972 року був заарештований органами радянської держбезпеки на десять років ув’язнення та п’ять років заслання. Покарання відбував в таборах Мордовії.
У 1972-1974 роках тричі звертався з проханням до керівництва СРСР про позбавлення його радянського громадянства.
У 1974 році в Парижі (Франція) були надруковані спогади Д.Шумука, а згодом і видані в м. Балтимор (США) окремою книгою під назвою «За східним обрієм».
У лютому 1979 року політв’язень увійшов до складу Української Гельсінської Групи. В 1982-1987 рр. він перебував на засланні в с. Каратобе Уральської області (Казахстан). В 1983 році у м. Детройт (США) вийшла доповнена книга спогадів Д.Шумука «Пережите і передумане», згодом аналогічне видання побачило світ і на англійській мові.
В 1987 році Д.Шумук був звільнений і на запрошення родичів емігрував в Канаду. З цього він бере участь в зустрічах з українською діаспорою та громадськістю в містах Канади, США, Аргентини, Франції, де розповідав про свій життєвий шлях.
В 1991 році в м. Торонто (Канада) вийшла книга спогадів Д.Шумука «Із Гулагу у вільний світ», він активно друкувався в українських газетах та часописах. З моменту проголошення незалежності неодноразово приїжджав в Україну. Тут, зокрема, в 1998 році було видано останню книгу його спогадів «Пережите і передумане».
У листопаді 2002 року Д.Шумук повернувся на постійне проживання до доньки в м. Красноармійськ Донецької області. Тут він і помер в травні 2004 року. Посмертно був нагороджений орденом «За мужність» І ступеня.
Особистий архів дисидента, бібліотеку, нагороди, рукописи, машинописи, фотоархів, особисті речі були передані на постійне зберігання у Любомльський краєзнавчий музей у 2014 році внучкою Ніною Калач.
Залишити коментар